Варто знати

Лікнеп: як не платити штрафи ДАІ

Штрафи, виписані на підставі фотофіксації порушень, можна не оплачувати.

Після установки на дорогах фотокамер, які фіксують порушення правил дорожнього руху, водії, отримавши конверт з "карткою на пам'ять", покірливо біжать оплачувати штраф.

Тим часом, прийняті в поспіху поправки до Кодексу про Адміністративні правопорушення, часто не узгоджуються з українським законодавством. Опротестувати ухвалу, виписану на підставі фотофіксації порушення, достатньо легко.

У самому ДАІ визнають, що нові правила накладення штрафів на основі фотодокументації порушення поки далекі від досконалості.

Як повідомили в прес-центрі Департаменту ДАІ МВС України, нововведення вступило в силу недавно, і відладити його за короткий строк неможливо.

"Але ж ніхто не віднімав у водія право оспорити рішення співробітника ДАІ в суді, вірно?" – резонно відмітив представник прес-центру.

Суди достатньо скептично відносяться до доказів у вигляді фотографій, і, якщо власник авто може надати свідчення свідків, що доводять його правоту, вірять людині, а не фотокартці.

Достатньо легко переконати суд і в тому, що інспектор сфотографував авто на трасі, де, наприклад, 85 км/год – це норма. А в ухвалі записав, що машина проїздила населений пункт, де швидкість 85 км/год – вже перевищення.

Крім того, зазвичай працівник ДАІ фіксує проїжджаючих порушників "оптом": спочатку декілька фото, а потім декілька ухвал. Між цими моментами часто проходить немало часу, і інспектор не завжди намагається розібратися, де зафіксовано порушення. Переконуючи суд в тому, що "порушника" просто не було в місці, вказаному в ухвалі про штраф, можна посилатися і на цей момент.

На фото, яке додається до ухвали, майже ніколи не видно особи водія. Це дає підставу засумніватися в правомірності штрафу. До речі, якщо власником машини є юридична особа, виконати вимоги ст.14-1 КпАП взагалі неможливо: юридичні особи не є суб'єктами адміністративної відповідальності. Якщо на машині зареєстровано, скажімо, п'ять водіїв – кого з них штрафувати, абсолютно незрозуміло.

Дві вищеописані обставини: неможливість ДАІ довести місцезнаходження автомобіля у момент порушення і встановити особу водія при фотофіксації порушень – основні причини, по яких більшість штрафів втрачають юридичне обґрунтування. Але є деякі другорядні моменти, які при складанні заяви не варто упускати, тому що вони психологічно схиляють суддю до потрібного нам рішення.

Перш за все, необхідно перевірити правильність вказівки в ухвалі статті, згідно якої з власника стягується штраф. Часто інспектори забувають вписати обґрунтування стягнення штрафу або указують статтю невірно. Халатність інспекторів грає на руку "порушникові".

Крім того, в заяві бажано нагадати, що згідно ст.14-1 КпАП України, законною є тільки фіксація порушення засобами автоматичної фото-, кіно- або відеозйомки. Фіксація вручну не відповідає вимогам закону, а також не сприяє виконанню ДАІ своїх основних обов'язків, тобто профілактиці і запобіганню порушенням. (Наприклад, інспектор з приладом фіксації в руках цілком міг йти на зустріч руху, що збільшує цифру швидкості на фото).

Також, обов'язково потрібно перевірити, чи вказані дані людини, що проводила фотофіксацію, і марка приладу. Згідно п.13.2 Інструкції по діяльності дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України, до використання спецзасобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які здали заліки по використанню цих приладів. Якщо що-небудь не вказане – звинувачення розвалюється.

Одним словом, ДАІ, в поспіху наприймавши рішень, не врахувало, наскільки обширна законодавча база України, і наскільки ретельно вона захищає права громадянина країни. Уміло жонглюючи законодавством, навіть значні штрафи можна "стиснути" до 150 грн. – рівно стільки коштує заява, складена юристом.

переглядiв: