http://vartainfo.com.ua http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2010/07/29/shekspirovskie_stras_7141.html Thu, 29 Jul 2010 14:43:52 +0300 Новини В любовных треугольниках всегда кто-то оказывается третьим лишним. Но в истории, которая произошла в селе Мотовиловка под Фастовом (Киевская обл.), юный ревнивец решил вычеркнуть сразу двоих. Сергей (19 лет) не смог справиться со жгучей ревностью – его бывшая девушка Юлия (18) начала новые отношения и счастлива. «Отелло» взял обрез охотничьего ружья 16-го калибра и отправился за «неверной» и ее возлюбленным, тоже Сергеем (23). <p> <p><b>Вдруг из темноты грянули выстрелы </b><p> <p>Теплым воскресным вечером парочка влюбленных, Сергей и Юля, поехали с друзьями в лес. Ребятам настолько понравилось отдыхать на природе, что они задержались допоздна. Домой ехали на мотоцикле, около двух часов ночи. Вдруг из темноты грянули выстрелы. Сергей почувствовал острую боль в ноге. А Юля, сидевшая сзади, начала обмякать и сползать с сидения. Девушка потеряла сознание, хлынула кровь. <p>– Я обернулся и увидел бывшего парня Юли. Он стоял посреди дороги с обрезом в руках и смотрел на нас. Это было очень жутко, – вспоминает ту ночь Сережа. – Юля истекала кровью. Я понял, что дело плохо. <p> <p><b>Картечь попала Юле в лицо, спину, живот и ногу</b><p>С большим трудом раненый парень дотолкал мотоцикл с Юлей до дома ее родителей. Когда ее мать увидела окровавленную дочь, просто окаменела от горя! <p>– Она была в шоке и не знала, что делать. Я начал срочно вызывать «скорую». Звонил дважды, но слышал лишь длинные гудки. Тогда я побежал к другу, взял у него машину и повез любимую в больницу Фастова, – говорит парень. <p>Врачи сразу отправили девушку в реанимацию. Счет шел буквально на минуты! Состояние бедняжки было критическим: картечь попала ей в лицо, пробила насквозь спину и вышла через живот, прошила ногу. В кишечнике у девушки сейчас четыре дырки! Врачи признаются, что только благодаря тому, что ее друг не растерялся и постарался любой ценой поскорее передать Юлю медикам, ее жизнь удалось спасти. <p> <p><b>«Садись в машину, иначе застрелю!» </b> <p> <p>Как только Юлию привезли из реанимации, удалось с ней поговорить. <p>– В нас стрелял мой бывший парень, тоже Сергей, – тихим шепотом рассказывает девушка. Ей очень трудно и больно говорить – задета челюсть: <p>– Мы с ним встречались около года. Он живет в Киеве, учится в экономическом университете, а летом отдыхает у бабушки, в нашем селе. В прошлом году отношения между нами очень бурно развивались. <p>Для парня Юля оказалась первой и очень сильной любовью. Однако, по словам девушки, вскоре киевлянин начал интересоваться другими красотками, и она решила с ним расстаться. <p>– Он наотрез отказался расходиться: звонил, дарил цветы и умолял о свидании. А когда узнал, что у меня новая любовь, словно с ума сошел! Этой весной он уже доставал обрез и кричал: «Садись в машину, иначе застрелю». Я тогда не села, и он вроде бы угомонился. Я успокоилась. Но он все-таки решился… – тяжело вздыхает раненая девушка. <p> <p><b>Комментарий милиции </b><p> <p>Юлия Синчак, сотрудник ЦОС ГУМВД в Киевской области: <p>– Сергей, выстрелив в пару, спокойно уехал назад в Киев. Работники милиции сразу же позвонили ему домой. Отец, узнав, что натворил его сын, не стал церемониться с парнем, и отвез его прямо к правоохранителям. Оружие – охотничий обрез, оказалось незарегистрированным. Сергей уверяет, что купил обрез год назад, где именно – якобы не помнит. За попытку убийства влюбленных возбуждено уголовное дело. Дальнейшую его судьбу решит суд. <p> <p><b>Кстати: Пронзил сердце соперника ножом </b><p> <p>Подобное «преступление страсти» произошло и в Белоцерковском районе. Валентина (44), решив, что многолетняя жизнь с мужем Анатолием (50) становится невыносимой, ушла к другому. Оскорбленный супруг выследил изменницу, и явился к ней в гости. Дверь открыл мужчина, моложе его на 13 лет, а из комнаты выглянула счастливая экс-супруга. Анатолий принялся просить ее вернуться. Молодой соперник стал пинками выгонять его за дверь. Униженный муж достал нож и ударил обидчика прямо в сердце. Тот умер на месте. Бросившись к любимому, Валентина получила от бывшего мужа удар в шею. К счастью, он оказался не смертельным. Милиция задержала Анатолия. <p>Татьяна Юхименко http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2010/06/24/roditeli_pogibshih_v_7041.html Thu, 24 Jun 2010 22:38:04 +0300 Новини Десяток родственников и друзей семей Горовых и Низовец к зданию Фастовского районного суда (Киевская область) приходят раз в неделю как на работу. У каждого в руках бутылка воды и пузырек валерьянки, а мама Богдана Низовца - Галина - на заседания приносит фотографии сына в обнимку с невестой Ирочкой. Не обращая внимания на любопытные взгляды прохожих, женщина нежно гладит улыбающиеся лица детей и плачет. гибели влюбленных прошел почти год, но виновник аварии по-прежнему не наказан.<p>Маргарита ЧИМИРИС — 24.06.2010 <p>Десяток родственников и друзей семей Горовых и Низовец к зданию Фастовского районного суда (Киевская область) приходят раз в неделю как на работу. <p>У каждого в руках бутылка воды и пузырек валерьянки, а мама Богдана Низовца - Галина - на заседания приносит фотографии сына в обнимку с невестой Ирочкой. Не обращая внимания на любопытные взгляды прохожих, женщина нежно гладит улыбающиеся лица детей и плачет.<p>Я была на этих заседаниях трижды: два раза весной и в минувший вторник, 22 июня. В последний раз мне показалось, что за пару месяцев родные Иры и Богдана осунулись еще больше. Их время не лечит: говорить о гибели детей любящим родителям все труднее. Но еще сложнее видеть в зале суда за решеткой виновника их горя - бывшего майора милиции Николая Драгушинца и понимать, что этот человек может избежать наказания. <p>НЕ ПОМНИТ, КАК ДОБИВАЛ<p>Мама Иры - Людмила считает дни до годовщины гибели красавицы-дочки. Это случилось 30 июля прошлого года в шести километрах от Фастова: Ира и ее парень Богдан отправились на скутере к полю с подсолнухами, чтобы сфотографироваться. Но к ярким цветам влюбленные не доехали - на повороте в село Бортки в их скутер врезались милицейские «Жигули». Получив тяжелейшие переломы черепа, Ира погибла сразу, а Богдан скончался ночью в больнице. <p>О том, что происходило в те жуткие часы после аварии с водителем «семерки» - 33-летним майором милиции, участковым из пгт Кожанка Николаем Драгушинцом, родители погибших выяснили намного позже. Теперь говорят: если бы нам сообщили о трагедии раньше - мы бы успели увидеть, как он заметал следы... и добивал Богдана. <p>- Картину трагедии восстанавливали по минутам, - говорит отец Иры - Александр. - Сначала даже свидетелей не было. Искать их особо никто не хотел, поэтому мы, пересилив боль, начали поиски самостоятельно. Говорили с людьми, чьи дома стоят неподалеку от места аварии, потом разыскали мужчину, проезжавшего мимо через несколько минут после ДТП. Позже нашли подростков, которые ехали на скутере следом за нашими детьми и милиционером. Уговорить их рассказать правду было невероятно сложно - люди боялись давать показания.<p>Со слов разных участников процесса (в том числе экспертов и медиков «скорой») семьям погибших удалось узнать хотя бы часть правды. <p>- В тот день участковый был на милицейских учениях в Василькове, - продолжает Александр. - После их окончания он должен был поставить служебную машину на стоянку в райотделе. Но он этого не сделал - есть свидетели, которые видели его и коллег в придорожном кафе. <p>Тот факт, что майор был нетрезв, подтверждают несколько людей: на заседание суда родителям погибших удалось позвать семейную пару, чей мотоцикл он обогнал в тот день. Представившись милиционером, он - в майке и шортах - перегородил им дорогу, потребовал остановиться и показать документы.<p>- Они говорили, что он вел себя очень странно и был похож на пьяного, - вспоминает Александр. - А то, насколько опасно он вел машину, подтвердили ребята, которые ехали следом за нашими детьми на мопеде. Он обгонял их несколько раз, петляя по дороге, и чуть не сбил.<p>Однако больше всех в нетрезвом состоянии милиционера уверен случайно проезжавший мимо места аварии киевлянин Владимир.<p>- Когда мы с другом остановились возле лежавших на дороге детей, там уже был сотрудник ГАИ, - вспоминает Владимир. - Было видно, что девочка мертва, а с лица Богдана гаишник вытирал кровь. Тогда же я заметил, что «Жигули» съехали в кювет, а водитель авто еле стоял на ногах. Он был невменяем! Когда на моих глазах приехала «скорая», Драгушинец вдруг странно заметался. Мальчика стали укладывать на носилки - и тут произошло невообразимое. Милиционер схватил умирающего человека за голову и начал ее крутить так, что я услышал хруст кости. Врач оттолкнул его с криком, что так можно и убить.<p>После этого рассказа в суде на отца Богдана было тяжело смотреть. Николай Низовец то и дело в истерике спрашивал у обвиняемого, зачем он сделал это.<p>Но тот, опустив голову, невозмутимо повторял: «Я ничего не помню».<p> <p>ПЬЯНКИ НЕ БЫЛО?<p>Увы, несмотря на показания свидетелей, в материалах дела (его передали в суд еще прошлой осенью) данных о том, что участковый был пьян, нет. Кровь, которую у него взяли на анализ после ДТП в Василькове, не показала наличие спиртного.<p>- Когда мы узнали это - начали искать правду, - вспоминает мама Иры - Людмила. Это оказалось не так сложно: слухи о страшном ДТП и о его виновнике распространялись по району быстро. И вскоре родители Иры узнали, что в ночь после аварии супруга участкового ходила по селу и просила людей сдать кровь, чтобы помочь умирающему Богдану. <p>- Такой цинизм просто в голову не укладывается, - продолжает Людмила. - Ведь Богдана в то время уже не было в живых! И только спустя время мы поняли, для чего ей была нужна чужая кровь - подменить анализ.<p>Родным погибших удалось уговорить местного депутата оплатить экспертизу ДНК крови, которую взяли у милиционера. Она подтвердила: в материалах дела не его анализ. Но доказывать, что милиционер был пьян во время аварии, было уже поздно. <p>- Мы пытались наказать тех, кто помог осуществить подмену и допустить эту ошибку, - говорит Александр Горовой. - Написали ходатайство. Но в возбуждении уголовного дела нам отказали. <p> <p>«ПОКАЙСЯ! У ТЕБЯ ВЕДЬ ТОЖЕ ДЕТИ ЕСТЬ!»<p>Майора милиции взяли под стражу сразу после аварии, тогда же уволили из органов. Сейчас его обвиняют по статье 286 УК Украины («Нарушение ПДД, повлекшее смерть людей»), по которой ему грозит от 7 до 12 лет тюрьмы. Но даже несмотря на уже имеющиеся доказательства его вины, родные погибших детей не уверены, что Николай Драгушинец получит максимум. <p>- Дети ехали по правой полосе, потом начали поворачивать влево, включили поворотник, - в слезах рассказывает мама Иры. - А он решил обогнать их слева - и убил! Но теперь его адвокат пытается сделать виноватыми наших детей. Якобы это они создали аварийную ситуацию. А еще виноваты в том, что ехали без шлемов. Он даже пытался оспорить практически все экспертизы - трассологическую, автотехническую, судебно-медицинскую. Из-за этого время вынесения приговора то и дело откладывается. <p>На последнем заседании суда, когда судья в очередной раз удовлетворил ходатайство адвоката подсудимого, нервы родных сдали. В ярости люди попытались прорваться к клетке с милиционером, которого охраняли конвоиры. <p>- Покайся! У тебя ведь тоже дети есть! - кричала мама Иры. - Как ты можешь спать спокойно? <p>Впрочем, эмоций на лице бывшего милиционера никто так и не заметил. Он продолжал молча смотреть в блокнот, в котором все заседание что-то рисовал…<p>КОММЕНТАРИЙ ПРОКУРОРА<p>- Действительно, в материалах дела нет данных о том, что подсудимый был пьян, - говорит фастовский межрайонный прокурор Ян Стрелюк. - Но это не поможет ему избежать наказания. Думаю, не разжалобит суд и тот факт, что у обвиняемого двое несовершеннолетних детей. Он получит то, что заслужил. <p>Отец Иры - Александр Горовой - надеется, что виновного в смерти его дочери накажут.<p>КОММЕНТАРИЙ АДВОКАТА<p>- Думаю, что по этому делу следствие шло необъективно, - говорит адвокат подсудимого Анатолий Савченко. - Были пробелы в проведении экспертиз, что очень повлияло на материалы дела. Моя задача - добиться справедливого приговора. <p>ОТ АВТОРА<p>Гибель - обычное дело?<p>Сидя на лавочке в зале судебного заседания рядом с родными погибших Иры и Богдана, я в какой-то момент поймала себя на мысли, что слышать, как то судья, то прокурор, то адвокаты в очередной раз в подробностях зачитывают материалы дела, называя умерших детей просто по фамилиям, как героев какого-то страшного фильма, невыносимо даже мне, чужому для них человеку. Можно представить, как же сильно с каждый новым упоминанием о страдании детей болит эта рана у тех, кому они были дороги. <p>Поэтому, когда на последнем заседании адвокат подсудимого в пылу спора с судьей выпалил без запинки, что гибель влюбленных - обычное уголовное дело, во мне проснулось желание пустить в ход кулаки. Неужели и вправду для всех, кто так или иначе связан с Фемидой, вершить судьбы подсудимых и бередить раны близких погибших людей - обычное, ничего не стоящее дело? <p>Породнившиеся после смерти детей родители Иры и Богдана уже свыклись с мыслью о том, что приговор для убийцы сына и дочь им все равно не вернет. Они даже перестали добиваться возбуждения новых уголовных дел. Устали. Но мечтают только об одном: чтобы те, для кого это дело - обычное, как можно быстрее довели его до конца…<p>Маргарита ЧИМИРИС http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2010/06/06/vstupivsja_za_zhinku_6961.html Sun, 06 Jun 2010 13:34:03 +0300 Новини Нещодавно із заявою до чергової частини лінійного відділу на станції Фастів звернувся громадянин України, який розповів працівникам міліції про те, що 22 травня цього року близько 23 години він повертався разом з дружиною додому, в одному із містечок Київської області, де вони орендують житло. Самі вони люди не місцеві, приїхали на заробітки до Києва. Коли чоловік відійшов від дружини на декілька хвилин, почув, що хтось з нею заговорив. Повернувшись, він зрозумів, що йому треба терміново припинити зухвалий діалог, в якому двоє молодих чоловіків принижували гідність його жінки. Молодики були на підпитку і звісно почалася бійка, в якій тілесні ушкодження отримало подружжя. Крім того, розбійники навіть чоботи зняли з потерпілого, за розміром вони підійшли одному з нападників.<p>Працівники міліції терміново зреагували на повідомлення. На місце події було направлено слідчо-оперативну групу, якою за описом встановлювалися особи причетні до події. Встановлення і виявлення зухвалих нападників відпрацьовувалося усіма можливими методами. Міліціонери не покладаючи сил за триденний термін встановили та затримали осіб, які скоїли пограбування. Одного з кривдників затримали на другий день, інший - вирішив переховуватись від правоохоронців в лісосмузі на станції Червона Мотовилівка. Довелося працівникам міліції побігати за молодиком, але змагатися з правоохоронцями на витривалість і кмітливість не варто. <p>Потерпілий чоловік і його дружина не дарма звернулися до міліції. Злагодженими діями членів слідчо-оперативної групи лінійного відділу на станції Фастів було затримано двох чоловіків, які підозрюються у скоєнні даного злочину, в яких і було вилучено речові докази.<p>Наразі потерпілі пройшли лікування у місцевій лікарні, оскільки в результаті нападу отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Ведеться розслідування по кримінальній справі, порушеній за ознаками ст. 186 КК України ч.2.<p>Прес-служба МВС України http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2010/03/26/zakrytaja_zona_dlja__6573.html Fri, 26 Mar 2010 18:05:35 +0300 Новини В конце XIX столетия этот дом в Фастове (сегодня райцентр под Киевом) построили братья Бух. Он был для них и жильем, и местом работы. Фотоателье братьев Бух знали не только в Фастове, но и далеко за пределами городка.<p>В середине 20-х годов прошлого столетия новая пролетарская власть выгнала его собственников вместе с семьями на улицу и в помещениях фотоателье создала свое учреждение. В период немецко-фашистской оккупации в нем находилась биржа труда, где специальная медицинская комиссия проверяла фастовчан на трудоспособность к физическим работам в Германии. Именно в его стенах Герой Советского Союза, профессор Киевского медицинского университета Петр Буйко спас много людей от остарбайтерского труда на чужбине, фабрикуя вымышленные диагнозы об их нетрудоспособности.<p>В послевоенные годы в его комнатах разместилась организация общественного питания. Затем обосновался городской суд, а после — городская музыкальная школа.<p>Это звучит почти фантастически, но здание стоит и поныне на том же месте в центре Фастова. И уже больше 100 лет в его помещениях продолжает звучать многоголосый шум как взрослых, так и детей.<p>В 1993 году основателем и первым директором городской школы народного мастерства была Любовь Санникова. С 2002 года ею руководит член национального Союза художников Украины, Почетный гражданин города Фастова, скульптор Анатолий Древецкий. Коллектив учителей и работников образования в стенах столетнего здания сегодня воспитывают будущих эстетов, специалистов в живописи, скульптуре, декоративно-прикладном искусстве.<p>В его классах учатся более 500 детей города и района, получая начальное художественное образование. За свое 17-летнее существование городской школе народного мастерства уже есть кем гордиться: Ольга Лазаренко (Краковская академия декоративно-прикладного искусства), Денис Минаев и Нина Смыкалова (Всеукраинская художественная школа им. Т.Г. Шевченка), Павел Шпак (Академия архитектуры), Анна и Елена Корнейчук (Косовский государственный институт ДПИ) и многие другие.<p>К сожалению, речь пойдет не о них. И не про тех детей, которые в 5-летнем возрасте начинают получать образование в классе комплексного обучения этой богемной альма-матер. Им несколько лет нужно будет изучать историю и теорию народного мастерства, созерцая вокруг на большие трещины в стенах и потолке своей первой школы, овладевать изобразительным искусством и композицией, наблюдая за разрушением ветхого здания школы.<p>Последние годы школа народного мастерства не имеет необходимых средств как для ремонта здания и отопительной системы, которая неоднократно выходила из строя, так и для приобретения необходимых в процессе обучения гипса, глины, бумаги, карандашей и других канцтоваров.<p>Преподаватели и работники школы вынуждены собственными руками покрывать рубероидом крышу, проводить малярные и другие работы, ремонтировать систему отопления.<p>Власть в городе Фастове меняется как погода, и в этой борьбе за мягкие кресла не находится времени думать о тех, кто сегодня формирует новое поколение творческой интеллигенции. В многомиллионном бюджете города Фастова нет денег на элементарные нужды творческой детворы, не смотря на то, что родители этих детей как раз и наполняют городской бюджет.<p>К примеру, строительство фастовской городской бани всего на 30 шаечных мест только в период 2002—2004 гг. обошлась городскому бюджету в 2 миллиона гривен, тогда как затраты на двухэтажное здание новой школы народного мастерства могли бы составить, в соответствии с проектной сметой А. Древецкого, около 1,5 миллиона гривен. В общем, деньги были, но не для детей!<p>Но где же логика в действиях местных самоуправленцев, принимающих решение о распределении бюджетных средств и рассуждающих о необходимой в этом деле целесообразности?<p>Анатолий Древецкий неоднократно обращался к местным властям, а также инициировал депутатский запрос в отношении будущего школы народного мастерства, но «воз — и ныне там». А может существуют лица, которые заинтересованы в скорейшем разрушении здания школы, чтобы на «освободившемся» центровом в городе месте соорудить очередной пив-бар или шопо-маркет?<p>От кабинетов фастовских самоуправителей до здания школы народного мастерства — 500 метров. Сколько нужно лет, чтобы городская власть преодолела это расстояние и обратила внимание на творческих детей Фастовщины? И почему эта школа — закрытая зона для какого-либо финансирования?<p>У нас так часто происходят выборы и перевыборы как в стране, так и в городе. И очень много денег уходит на бессмысленную агитацию, рекламу, концерты. Потратили бы хоть раз эти деньги во благо, а не на шоу.<p><i>Сергей Гордеев</i><p>Фото Сергея Березового и Владимира Плюта http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2010/02/03/jak_til_ki_zima_tak__6078.html Wed, 03 Feb 2010 11:10:51 +0300 Новини У нас, у Фастові, рветься не тільки там, де тонко, а ще й тоді, коли надворі – мороз під двадцять чи й за двадцять. Цими вихідними в місті сталося кілька поривів на теплотрасах та водогонах. Ранок понеділка додав ще одну комунальну аварію. І що буде далі – одному Богу відомо, бо труби у нас під землею такі, що доброго слова не варті, а грошей, які вартують нові, ні у „Фастівводоканалу”, ні у „Фастівтепломережі” немає... Як і достатньої кількості техніки, що дозволила б оперативно справлятися з кількома надзвичайними ситуаціями одразу. У понеділок на апаратній нараді в міськвиконкомі виконуюча повноваження міського голови Галина Поліщук, влаштувавши „розбір польотів” із цього приводу, обурювалася тим, що підприємство теплових мереж працює в аварійних ситуаціях на позиченому техресурсі. „Поривний аврал” ще більше упевнив її в необхідності об’єднання всіх фастівських комунальних служб в єдине ціле і доцільності закупівлі потрібної техніки не для кожної з них окремо, а для загальноміських потреб. Тільки в такому разі, каже Галина Поліщук, робота буде ефективною – бо зараз багато часу витрачається на те, щоб керівники познаходили один одного і домовилися про „позичку”, наприклад, екскаватора – аби з'ясувати, де саме прорвало трубу.<p>Самими комунальниками виконуюча обов'язки міського голови теж невдоволена: мовляв, і досі не виконали її вимоги створити аварійні бригади, які б чергували цілодобово, а відтак вихідні і святкові дні не ставали б причиною відкладання ремонтів на буденне „потім”... „Сказати, що комунальники працюють погано, – це нічого не сказати!” Цією фразою Галина Поліщук розпочала нараду. І вона не тільки казала, а й зачитувала – власний наказ про позбавлення начальника „Фастівтепломережі” Ігоря Кіфоренка січневої премії у повному обсязі. Хоча це навряд чи зможе вплинути на пришвидшення латання труб. Хоча б тому, що за нинішніх лютих морозів більше важить не бажання чи небажання того чи іншого керівника якнайскоріше владнати ту чи іншу проблему, сховану в землі, а від того, наскільки глибоко промерзла та сама земля, в якій лежить порвана труба. А зараз земля промерзла так, що у неї просто неможливо „вгризтися”. Заступник міського голови Олексій Цвібель розповідає, що поки розкопали одне місце пориву, на двох теходиницях „полетіла” гальваніка.<p>Втім, ні від пояснень об’єктивних причин повільної ліквідації аварій, ні від обурення комунальниками першої посадової особи міста, ні від теперішніх планів щодо того, як можна буде виходити з аварійних ситуацій наступної зими, фастівчанам ні холодно, ні жарко. Точніше, дуже холодно – тим, кому доводиться сидіти в неопалюваних приміщеннях (чи вдома, чи на роботі). І ті, яким посидіти в холоді випало довгенько, не схильні слухати пояснень і втішатися планами. Вони у те вже не вірять. Надто якщо бачать, що біля якоїсь ритвини над порваною трубою ремонтників немає і день, і два... Свідки таких „старань” комунальників висловлюються на адресу останніх “по-народному”, не добираючи слів...<p><i>Людмила Поліщук</i> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/12/24/fastiv_mozhe_zalishi_5900.html Thu, 24 Dec 2009 15:22:34 +0300 Новини У ДК «Газ України» незадоволені Фастовом. Точніше, тим, як Фастівське підприємство теплових мереж розраховується за блакитне паливо. А розраховується воно вкрай погано - і за той газ, що був використаний у минулі роки, і за той, який надходить на котельні зараз. Причини порушення домовленостей, що їх було раніше досягнуто у важких перемовинах з газопостачальниками, банальна і рік у рік повторювана : «Фастівтепломережа» не платить за енергоносій, бо фастівчани не платять їй за отримане ними тепло. Директор підприємства Ігор Кіфоренко називає шокуючі цифри: від початку опалювального сезону населенню було виставлено рахунків за теплопостачання на суму 1 мільйон 63 тисячі гривень, сплачено ж всього лише 56 тисяч. <p>Цього й близько не вистачить навіть на те, щоб розрахуватися за спожитий газ, не кажучи вже про поступове повернення минулорічних газових боргів. Тому ДК «Газ України» і шле до Фастова гнівні листи з погрозами вжити кардинальних заходів - аж до припинення подачі газу.<p> І тому на понеділковій апаратній нараді в міськвиконкомі в.о. міського голови Галина Поліщук попросила представників усіх фастівських ЗМІ передати її прохання до фастівчан, які користуються послугами «Фастівтепломережі»: негайно сплатити рахунки за тепло, щоб не залишитися взагалі без нього.<p><i>За матеріалами газети «Перемога» № 51 від 17 грудня 2009 року</i> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/11/26/mns_jak_dijati_u_zon_5668.html Thu, 26 Nov 2009 11:23:07 +0300 Новини Рятувальники МНС нагадують населенню, як діяти у зоні раптового затоплення. Тільки у випадках прориву гребель, крижаних заторів і ґрунтових перемичок у верхів`ях рік повінь може відбутися миттєво. В інших випадках існує більший або менший резерв часу, що дозволяє зреагувати на загрозу затоплення. Під час затяжної негоди на низьких річкових берегах краще не зупинятися. Особливо небезпечно під час тривалої негоди переправлятися вбрід через водойми. Додаткові обсяги води значно зменшують прохідність водойм, і тому навіть перевірена ділянка шляху швидко може стати непрохідною і вкрай небезпечною. Люди, котрі проживають у небезпечних зонах поблизу водойм, у низинах і у зонах можливого затоплення повинні бути особливо уважними. Їм необхідно стежити за прогнозами синоптиків і повідомленнями рятувальних служб. При загрозі виникнення повені необхідно забрати з місць, які наповнюються водою (наприклад, підвали та льохи), речі і продукти. Їх краще тримати в сухих місцях, куди воді важко проникнути, тому що навіть у випадку невеликих опадів вони можуть бути зіпсовані. Також потрібно заздалегідь подбати про свійських тварин. У випадку повені тварини, що опиняються в обмеженому просторі або на прив`язі, гинуть, навіть незважаючи на те, що більшість із них природжені плавці. <p> Під час повені потрібно уважно слухати інформацію про її розвиток та інструкції про порядок дій. Не користуватися без потреби телефоном, аби він був вільним для зв’язку з вами. Найважливіше – не піддаватися паніці й заспокоїти інших! Намагатися зберігати самоконтроль і чіткість дій. <p>При евакуації необхідно виконати наступні дії: відключити електропостачання й виключити газ; закрити всі двері й вікна, та, взявши необхідні речі, слідувати в безпечні місця. За необхідності – скористатися допомогою рятувальних служб. При раптовій повені треба, прихопивши з собою теплий і бажано водонепроникний одяг, ковдри, їжу та документи, здійнятися на найбільш піднесені місця рельєфу, про які відомо, що вони ніколи не затоплювалися. Якщо це неможливо, варто піднятися на верхні поверхи й горища будинків. Причому вибирати тільки капітальні й найбільш міцні, здатні довше протистояти стихії. При збільшенні рівня води варто вибратися на дахи. При подальшому прибуванні води – на верхівки дахів. Дотримуватися спеціальних заходів безпеки необхідно і після повені. Повертатися додому треба обережно, остерігаючись обірваних і провислих електричних проводів, ушкоджених газових магістралей. Перед тим, як увійти до будинку, необхідно переконатися, що його конструкція не розхиталася під дією водяної стихії. Потім, просушити його, відкривши всі вікна та двері. Користуватися газом, електрикою та каналізацією можна, лише одержавши дозвіл комунальних служб. До електричних проводів і розеток узагалі краще не наближатися до їхнього повного висихання. Після повені контакти з електрикою вкрай небажані через підвищену вологість повітря та великий вміст вологи в ґрунті. Інша небезпека – епідеміологічна. Вона пов’язана з масовою загибеллю та розкладанням тіл тварин. Із метою запобігання отруєнь знайдені у воді продукти для приготування їжі використовувати не можна, так само як і паводкову воду. http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/11/24/_pam_jatka_z_bezpeki_5624.html Tue, 24 Nov 2009 17:41:03 +0300 Новини Шановні користувачі газом!<p>Суворо дотримуйтесь правил користування газом і газовими приладами. При наявності в приміщенні запаху газу:<p>- закрити головний кран на газопроводі та приладах; <p>- провітрити приміщення;<p>- не вмикати та не вимикати електроприладів; <p>- не запалювати відкритого вогню;<p>- викликати аварійну службу за телефоном 104<p>Витікання газу може бути на з'єднаннях і кранах газопроводу, а також на кранах газових приладів. Виявити наявність витікання газу можна по запаху, на слух (чути шипіння) та за допомогою мильної емульсії.<p>Забороняється застосовувати вогонь для виявлення витікання газу.<p>Не дозволяйте користуватися газифікованими приладами дітям. Виходячи з квартири, не залишайте включеними газові прилади. При появі запаху газу в підвалах, під'їздах та на сходових клітках негайно викликайте аварійну службу телефоном 104.<p>Не зачиняйте вентиляційних отворів у підвалах.<p>Перед запалюванням газових приладів з відводом продуктів спалювання газу в димохід (опалювальна піч, кухонне вогнище, АГВ, газова колонка та ін.) переконайтесь у наявності тяги в димоході.<p>Перевіряти наявність тяги потрібно перед розпалюванням і під час роботи газових приладів. При відсутності тяги користуватися газовими приладами категорично забороняється.<p>Для перевірки наявності тяги в газовій колонці або котлах центрального опалення необхідно піднести полум'я сірника під ковпак тягопереривача. Якщо полум'я сірника відхиляється всередину тягопереривача - тяга є.<p>Щоб перевірити наявність тяги в печі або в кухонному вогнищі, необхідно піднести листок легкого паперу в топку. Якщо папір відхиляється у бік топки — тяга є.<p>Не користуйтеся газовими приладами при несправних димоходах та вентиляційних каналах. Вимагайте від житлово-експлуатаційних дільниць систематичної перевірки та очищення димоходів.<p>Пам'ятайте, що приміщення, де встановлені газові прилади, повинні постійно провітрюватися. Категорично забороняється зачиняти решітки вентиляційних каналів.<p>При користуванні газовими приладами кватирки або фрамуги вікон повинні бути відчинені.<p>Двері в приміщення, де встановлені газові прилади з відводом продуктів згорання в димохід, повинні мати в нижній частині щілину або круглі отвори для притоку свіжого повітря.<p>Категорично забороняється:<p>- Допускати до користування газовими приладами і газобалонними установками дітей дошкільного віку, а також осіб, які не пройшли інструктаж і не знають правил користування газовими приладами.<p>- Самовільно переставляти газові прилади, а також здійснювати реконструкцію приміщень, де встановлені газові прилади.<p>- Вносити зміни в конструкцію газових приладів.<p>- Відключати автоматику безпеки та регулювання. Користуватися газом при несправності газових приладів, автоматики, арматури і газових балонів.<p>- Користуватися газом при порушенні щільності кладки, штукатурки газифікованих печей та димоходів.<p>- Залишати працюючі газові прилади без нагляду.<p>- Прив'язувати до газопроводів мотузки та навантажувати газопроводи.<p>- Використовувати газ та газові прилади не за призначенням. Користуватися газовими плитами для обігріву приміщень.<p>- Використовувати для сну і відпочинку приміщення, де встановлені газові прилади.<p>Правила безпеки при експлуатації газових балонів. <p>У виробничих процесах часто застосовують різноманітні балони, призначені для зберігання, перевезення та використання стиснених, зріджених чи розчинних газів під тиском 0,6 15 МПа.<p>Найчастішими причинами вибухів балонів є:<p>- удари або їх падіння, особливо при високих чи низьких температурах, оскільки у першому випадку різко зростає тиск у балоні за рахунок нагрівання газу, що міститься у ньому, а у другому - матеріал, з якого виготовлений балон, набуває крихкості;<p>- переповнення балона зрідженим газом без залишення вільного нормованого об'єму (біля 10% від усього об'єму балона);<p>- нагрівання балона сонячними променями чи іншими джерелами, що спричиняє збільшення тиску у ньому вище допустимого;<p>- помилкове використання балона, наприклад наповнення кисневого балона метаном;<p>- занадто швидке наповнення балона, яке також супроводжується різким нагріванням газу і, як наслідок, збільшенням тиску.<p>Застосування спеціальних матеріалів і способів виготовлення, що підвищують механічну міцність балонів, обладнання запобіжними ковпаками й опірними башмаками підвищує їх безпеку. <p>Вентилі та редукційні клапани забезпечують відбір газу при більш низькому тиску, ніж у балоні, що запобігає вибуху балона при наповненні чи відборі.<p>Для запобігання неправильному використанню балонів, призначених для різних газів, вентилі мають різну різьбу (для кисню та інертних газів - праву, для горючих - ліву). <p>При зберіганні балонів необхідно їх розміщувати на відстані не менше 1 м від джерел тепла та на відстані не менше 5 м від джерел відкритого полум'я. Переміщення балонів здійснюють за допомогою спеціально пристосованих для цього візків або інших пристроїв. Балони зберігаються і транспортуються з накрученими запобіжними ковпаками. <p>Газові балони зберігаються у спеціальних приміщеннях (складах), так і на відкритому повітрі за умови їх захисту від сонячних променів та дії атмосферних опадів.<p>Наповнені балони зберігаються у вертикальному положенні в спеціальних гніздах, клітках або огороджуються бар'єром для запобігання їх падінню. Балони без башмаків можуть зберігатись у горизонтальному положенні на дерев'яних рамах або стелажах.<p>При зберіганні на балони не повинно потрапляти сонячне проміння. Не допускається зберігати разом з балонами вибухо- та пожежонебезпечні матеріали. Приміщення повинні добре вентилюватися. Електричні мережі повинні бути виконані в іскрозахисному варіанті.<p>Балони з отруйними газами зберігають в спеціальних закритих приміщеннях.<p>При обслуговуванні, переміщенні і транспортуванні балонів повинні виконуватись правила безпеки, що виключають можливість травмування людей та пошкодження балонів. http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/11/23/u_dosvidchenih_nauko_5592.html Mon, 23 Nov 2009 14:01:10 +0300 Новини Ми стільки можемо – скільки знаємо. Підтекст цієї мудрості про невичерпні, необмежені можливості життєдіяльності людини, джерелом яких є знання, можна підкріпити й історією Київської дослідної станції Українського науково-дослідного інституту овочівництва і баштанництва Української Академії аграрних наук. 1939-й рік минулого століття, саме тоді на базі одного з підсобних господарств у селі Оленівка Фастівського району було закладено основу дослідної станції. Кілька штрихів із літопису науково-дослідницької установи, що по праву може пишатися вагомими результатами роботи, солідним кадровим потенціалом, зможуть відтворити біографію уславленого колективу, гордістю якого були і є високоосвічені, високопрофесійні кадри, чиї знання забезпечили справжній прорив у розвиток сільськогосподарської галузі.<p>З ІСТОРІЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ<p>Перед станцією ставилися завдання, пов’язані із розвитком овочівництва та створенням нових овочево-картопляних і м’ясо-молочних баз навколо столиці республіки міста Києва та інших промислових центрів країни.<p>Основними напрямами наукової роботи на початку 40-х років були: створення нових та поліпшення існуючих високопродуктивних сортів овочевих культур та картоплі; вирощування елітного та сортового насіння овочево-баштанних культур і картоплі; розробка та обґрунтування питань агротехніки, технології виробництва овочів і картоплі, захисту рослин від бур’янів, хвороб і шкідників; наукове узагальнення досвіду передовиків галузі овочівництва і картоплярства та впровадження його у виробництво.<p>На початку діяльності станції виникали труднощі, які були пов’язані з відсутністю достатньої кількості досвідчених кадрів кваліфікованих спеціалістів – овочівників і картоплярів, матеріально-технічної бази для селекційної роботи та насінництва.<p>Вже у 1939 році заступник директора з наукової роботи, кандидат сільськогосподарських наук В.І.Дука розпочав створення стаціонарного досліду з питань розробки раціональної системи підживлення овочевих культур на глибоких чорноземах.<p>У 1940 році було завершено створення і оснащення наукових лабораторій станції, бібліотеки, яка нараховувала близько 2 тисяч книг.<p>За два з половиною роки німецькі окупанти завдали значної шкоди станції. Були зруйновані житлові будинки, виробничі та наукові приміщення тощо.<p>Протягом 1944-1945 років станція відбудовувалася, укомплектовувалася науково-технічними кадрами, було створено відділ селекції овочевих культур. На станцію прийшли талановиті селекціонери, зокрема, О.В.Мар’янович та І.М.Краєвий. У 1956 році О.В.Мар’янович створює сорт помідорів “Київський-139”, який впродовж 30 років займав великі площі в Україні. <p>Значний вклад у теорію і практику селекції овочевих культур (1947-1978 рр.) вніс Заслужений агроном УРСР, кандидат сільськогосподарських наук І.М.Краєвий.<p>На початку 60-х років наукові працівники проводять значну роботу з агротехніки овочевих культур. Доктор сільськогосподарських наук В.І.Дука разом з науковими співробітниками М.А.Гущею, З.В.Яворською, В.В.Ковальчук розробили і рекомендували виробництву систему підживлення овочевих культур і картоплі в сівозмінах. Ця система забезпечувала приріст урожаю огірків на 121 відсоток, помідорів – 72, капусти – 57, картоплі – 89 відсотків. У ці роки О.Т.Гамаюнов розробив рекомендації з вирощування овочів і картоплі на глибоких торфовищах заплави річки Ірпінь.<p>У 1979 році станція повертається в мережу Українського науково-дослідного інституту овочівництва і баштанництва. За ті 10 років (1979-1989 рр.) поряд з лабораторіями агротехніки овочевих культур, селекції, зберігання картоплі та овочів на станції з’явилися нові лабораторії – селекції помідорів для комбайнового збирання, насінництва овочевих культур, технології виробництва ранньої картоплі, пропаганди досягнень науки і впровадження досвіду у виробництво.<p>За ці роки впроваджено потоково-безперевалочну технологію збирання і зберігання картоплі (С.Ф.Поліщук, О.В.Горкуценко). Широко застосовуються рекомендації станції зі зберігання насіннєвої картоплі в умовах активної вентиляції з урахуванням її фізіологічного стану і сортових особливостей (С.Ф.Поліщук, О.В.Горкуценко, Л.З.Адамчук).<p>Вже на початку 1990 року в 7 наукових лабораторіях станції працювало понад 90 працівників, 34 наукових співробітників, із них – доктори сільськогосподарських наук С.Ф.Поліщук та В.А.Кравченко і кандидати сільськогосподарських наук М.Т.Гребенюк, О.В.Горкуценко, Г.О.Животок, В.Ю.Жук, О.Я.Жук.<p>У 70-90 роках минулого століття вчені станції мали тісний зв’язок з виробництвом. Вони не тільки виступали з лекціями і бесідами, проводили Дні поля, а й надавали практичну допомогу, беручи участь у роботі науково-виробничих систем, вирощуючи для них оригінальне насіння нових сортів, а також впроваджуючи в ці системи наукові розробки. У зв’язку з реформуванням аграрних відносин у країні галузь овочівництва найбільше відчула на собі негативні наслідки цього процесу. Виробництво овочів і картоплі з колективних господарств перемістилося в приватний сектор. Перехід на ринкові відносини вимагав від науковців нових підходів, змінилася тематика досліджень, основний курс зробили на вимоги ринку – це створення сортів і гібридів овочевих культур з високими товарними якостями, транспортабельних, з високим вмістом біологічно активних речовин.<p>У ХХІ століття дослідна станція увійшла в такому складі: 10 наукових лабораторій, в яких працюють 33 наукових співробітники з розробки ефективного, організаційно-економічного механізму формування та розвитку ринку інноваційної продукції в насінництві овочево-баштанних культур.<p>ЩО СЬОГОДНІ В АКТИВІ НАУКОВЦІВ?<p>Як би не ятрили душу і серце викрутаси сьогодення, де, на жаль, немає стабільності у соціально-економічному розвитку країни, кожного регіону, де верхоглядні політики наввипередки змагаються у красномовності, вішаючи “локшину на вуха” довірливим співвітчизникам, все-таки, наперекір невблаганним реаліям, хочеться вірити у добро, у вирі буднів бачити світло “в кінці тунелю”.<p>Знаючи, з якими складнощами та проблемами пов’язана вітчизняна наука і в глобальних масштабах, і в конкретних галузях, де фінансування державою зведено нанівець під кутом жорсткого принципу “виживання” і рекомендацій можновладців “затягнути паски”, щоб дочекатися кращих часів, все-таки не можна обійти увагою будні Київської дослідної станції УААН. Тим більше, що нинішнього року колектив відзначає ювілей – 70 років від часу заснування станції.<p>Олександр Васильович Горкуценко, директор станції, кандидат сільськогосподарських наук, аналізуючи роботу з позицій історії закладу, сьогодення та перспектив через бентежне хитросплетіння рядків поезії Ганни Чубач: “Далеке минуло, а мучить сучасне, сльоза висихає, а мрія не гасне” із ностальгічними, хай навіть і трохи сентиментальними почуттями, що цілком виправдані в такій ситуації, бо прагматичне “раціо” завжди йде із теплим “емоціо”, говорить про ветеранів науково-дослідного закладу.<p>Дійсно, це справжня еліта, світила наукової думки і практики не лише селища Борова, але й Фастівщини, всієї України. І ця еліта, робить акцент у розмові наш візаві, суттєво, як небо від землі, відрізняється від новоявлених так званих “вершків” суспільства, що постійно “тусуються”, хизуючись дорогими нарядами і коштовностями у кулуарах “світського” життя.<p>– Посудіть самі, – аргумент за аргументом, приклад за прикладом нанизує факти про добру репутацію колективу наш співрозмовник, – на рахунку станції понад десятки сортів овочевих культур, елітне насіння, що сприяє вирощуванню доброякісної продукції. І, характерно, що вона запитувана не лише на вітчизняному, але й на зарубіжному ринку. Шкода лише, що сільськогосподарські товари вітчизняного виробника напористо і цілеспрямовано витісняються сумнівної якості продукцією із-за кордону за принципом: “Хай гірше – аби інше”.<p>А хіба можна змиритися з тим, що держава не турбується про науковий потенціал, про створення належних умов для дослідницької діяльності молоді, звівши фінансування науки до мінімуму. З цієї причини, не бачачи перспектив реалізації науково-творчих ідей та проектів, країну покинуло понад 10 тисяч молодих науковців, які нині працюють на інші держави, – із гіркотою говорить Олександр Васильович.<p>У динаміці нашої розмови, де чергувалися то гостросюжетна полеміка на злобу дня стосовно політичних пристрастей на владному олімпі, то чисто житейські, побутові теми (як казав один із класиків, ніщо людське нам не чуже), ми закономірно вийшли й на питання молодих кадрів – науковців. Чи не обходить стороною науково-дослідну установу, що має багаті традиції, перспективна молодь?<p>І тут вступила в силу поговірка: “Краще один раз побачити, ніж сім разів почути”, бо ми завітали до теплиць, де господарюють молоді науковці. Треба бачити, як дбайливо, немов до дитини, ставиться, приміром, Світлана Миколаївна Кубрак до виконання своїх обов’язків. Кандидат сільськогосподарських наук (і це в 30 років!), вона проводить селекцію баштанних культур. Допитлива дівчина ще з юних літ уподобала цю професію. І Національний аграрний університет України, який закінчила на “відмінно”, остаточно переконав її у правильності вибору сенсу життя.<p>– Цінність баштанних культур, адаптація їх до кліматичних умов регіонів України, і не лише до південних, що славляться кавунами та динями, змушує підходити до цієї справи відповідально, – говорить Світлана. – Бо ж хто, як не ми, здатні забезпечити населення України вітамінною продукцією? Зараз наші городники, не довіряючи виробникам баштанних культур, що вирощуються із “перебором” нітратів, садять на своїх ділянках дині і кавуни. Вони добре достигають, солодкі, соковиті. Та й для сімейного бюджету це дуже важливо, адже економляться кошти у багатьох споживачів, які через мізерні пенсії та зарплати ледь-ледь зводять кінці з кінцями.<p>У відділі селекції овочевих культур відкритого ґрунту працює Людмила Іванівна Капустіна, кандидат сільськогосподарських наук. Про неї також не скажеш недовірливо, мовляв, молоде – зелене”.<p>– Добре, що на зміну досвідченим фахівцям у галузі селекції рослин приходять молоді кадри, – включається у розмову Микола Іванович Губар, заступник директора станції з наукової роботи, який сприяв у проведенні пізнавальної екскурсії по станції, – що не втрачає науково-виробничого потенціалу, а, навпаки, “прирощує” його ентузіазмом і наполегливістю перспективної молоді, яка, на щастя, хоче реалізувати себе у вітчизняній науці, своїми знаннями принести користь Україні, а не шукати, хай і легких хлібів, по усюдах далекого і ближнього зарубіжжя.<p>Ніна БАННІКОВА http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/11/10/nihto_krim_nas__5444.html Tue, 10 Nov 2009 13:04:54 +0300 Новини Вже багато десятиліть в військах спецпризначення використовується девіз: «Ніхто крім нас!», що символізує беззаперечну самовідданість вояків до виконання найскладніших дій щодо захисту<p>Батьківщини. Такій самовідданості навчаються і бійці СК «Каскад», проходячи<p>навчання з військової підготовки. Так, нещодавно група старших каскадівців прийняла участь в військово-тактичних страйкбольних навчаннях «Сивий Кавказ», які проходили на старинському полігоні. В денній місії об’єднана група «Каскад» (восьмеро фастівчан і четверо бориспольців) під керівництвом Юрія Пустовія здійснила розвідувальний рейд по тактичному полігону, виконуючи певні завдання.<p>Незважаючи на негоду бійці групи пройшли, а де і проповзли, всі намічені маршрути і сім разів вступали в бій. А на нічній місії дев’ять бійців групи «каскад» самостійно обороняли укріп-район «Сарай-Бабай» від чотирьох ворожих підрозділів. Група виконала завдання і дві години утримувала об’єкт від захоплення. Задоволені фастівчани на наступний день з позитивними враженнями і<p>нагородами вернулися до рідного міста.<p>Через тиждень в унавському лісі каскадівці віком від 6 до 18 років здійснили тактично-розвідувальний рейд з виконанням бойового наказу по збору розвідувальної інформації, складання карти<p>азимутів і знищення бойового схоронення певних об’єктів. Два підрозділи по 12 чоловік самостійно, під керівництвом юних командирів (без допомоги керівника занять Ю. Пустовія) виконали бойові завдання, подолавши вісім кілометрів та вступаючи<p>десять разів у вогневий контакт з виявленими ворожими патрулями і секретами.<p>Вже під вечір керівник заняття підвів підсумки проведеного заняття, відмітивши серед каскадівців і їх командирів зростання навиків дій під час розвідувальних операцій. Деякі із бійців таким<p>чином пройшли екзамен вступу в військовий підрозділ «Каскад».<p>Ніхто крім нас не буде турбуватися виховати справжніх захисників Вітчизни і громадян своєї держави! http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/11/09/i_v_umovah_krizi_e_z_5426.html Mon, 09 Nov 2009 15:04:56 +0300 Новини Економічна криза боляче позначилася на діяльності всіх галузей народного господарства України. І все ж навіть у цих надскладних умовах колективу ДП УДЦЗРП “Укррефтранс”, очолюваному О.М.Пеньковим, вдається знаходити шляхи забезпечення прибуткової роботи підприємства. Тож про шляхи пошуку та удосконалення виробничих процесів на підприємстві розповідає директор Центру “Укррефтранс”, Заслужений працівник транспорту України,Почесний громадянин м. Фастова О.М.Пеньковий.<p>Дійсно, рефрижераторники Укрзалізниці, незважаючи на серйозні ускладнення в роботі через кризові явища в економіці країни, багато зробили, щоб гідно зустріти своє професійне свято – День залізничника.<p>На жаль, через падіння обсягів вантажів на ринку перевезень підприємство не мало змоги в цьому році задіяти в перевізному процесі свій рухомий склад у повному обсязі. Тож все це завдало значних витрат на оплату простою вагонів на коліях залізниць загального користування. Безумовно, що в такій ситуації виконання доведених завдань з обсягів перевезень і ремонту рухомого складу було проблематичним.<p>В доволі складній обстановці керівництву, інженерно-технічним працівникам і всім трудівникам підприємства довелося вживати чимало різних заходів, щоб отримати позитивний фінансовий результат. Як свідчить оперативний звіт з виробничо-фінансової діяльності “Укррефтрансу” держадміністрації Укрзалізниці, за 9 місяців 2009 року “Укррефтранс” спрацював прибутково, але розмір прибутку менший за плановий. У розвиток виробничої сфери за рахунок власних коштів за цей період освоєні капітальні інвестиції на суму більше двадцяти мільйонів гривень. Плановими видами ремонту за цей період відремонтовано понад 1000 вагонів.<p>Працівниками “Укррефтрансу” за три квартали року не було допущено жодного інциденту та порушення з питань безпеки руху поїздів та якості ремонту вагонів. Навпаки, коефіцієнт якості ремонту на підприємстві виявився найвищим у вагонному господарстві Укрзалізниці. Незважаючи на фінансові труднощі, заробітну плату і податки підприємство сплачує своєчасно.<p>З метою досягнення більш вагомих результатів у господарсько-фінансовій діяльності на підприємстві активно проводиться робота щодо запровадження нових технологій як у ремонтному виробництві, так і в сфері експлуатації рухомого складу. Зокрема, велику увагу приділяємо організації перевезень вантажів у рефрижераторних контейнерах, здійснюємо перепідготовку поїзних працівників для забезпечення цього прогресивного виду перевезень швидкопсувних вантажів.<p>Продовжуємо також поліпшувати умови праці на важливих ділянках ремонтного виробництва, здійснюємо модернізацію встановленого технологічного обладнання. Удосконалюючи виробництво, не забуваємо і про потреби наших ветеранів, які знаходяться на заслуженому відпочинку. За 9 місяців поточного року на виплату пільг та надання матеріальної допомоги пенсіонерам підприємства витрачено коштів не менше, ніж за цей же період 2008 року. Тож, як би не було сутужно, колектив підтверджує своє прагнення працювати творчо та ініціативно. http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/11/06/zagadochnoe_ubijstvo_5386.html Fri, 06 Nov 2009 13:50:07 +0300 Новини «Доченька моя, красавица! Как же так!» – убивалась на похоронах безутешная мать. Муж погибшей стоял над гробом с черным лицом, прижимая к себе сынишку. А маленький Витя так и не мог осознать, что его мама – самая чудесная на свете, так непонятно уходит и не вернется никогда. За что этой тихой простой семье из села Кожанка в Киевской области такое горе? В кошмарном убийстве Светланы Черепановой (25 лет) не было и капли смысла. Только маньяк мог так цинично нажать на курок ружья. <p> <p><b>Роковой выстрел</b><p>Трагедия случилась вечером в понедельник. У Светы был выходной, но хозяева магазина попросили ее ненадолго выйти за прилавок. <p>– В тот вечер продавцом была моя жена. Нам надо было отлучиться, мы попросили Свету подменить. Приходим, а Светы нет. Стали искать, и видим, она за прилавком лежит, в крови. Мертвая… – с трудом говорит хозяин магазина Яков Мусиенко. <p>– Я был дома, звонят: «Твоей жене плохо». Я пулей вылетел со двора и побежал в магазин. Милиции еще не было. Только «скорая». Но сделать врачи уже ничего не могли, – со слезами вспоминает вдовец Александр. <p>Единственное, что пока установили: преступник использовал охотничье ружье. Следов он не оставил. Похоже, что душегуб просто зашел, выстрелил Свете в грудь и исчез. Из магазина не пропало ни гривни, все продукты остались на месте. <p><b> <p>Она ни с кем никогда не ссорилась </b><p>Светлану хоронили в среду. Около пятидесяти человеке пришли проводить ее в последний путь, и никто не мог смириться со случившимся. <p>– Я не знаю, что это было. Я вообще не понимаю, как ее могли убить. Света никогда никого не обижала! С любым – пьяным, трезвым, ненормальным находила общий язык. Спокойная была, со всеми дружила. Она святой была! Убил бы сам ублюдка этого! – сокрушается муж погибшей Александр. Со слезами на глазах вспоминают о Свете и ее одноклассники.<p>– Мы редко виделись, но всегда были рады друг другу. В последний раз я заходил к ней за день до трагедии. Нормальная была, веселая, как обычно. Я спросил, как дела, она заулыбалась, не жаловалась. Не понимаю, почему с ней такое случилось! – говорит Виталий Кухарчук, школьный приятель Светы. <p><b>Люди стали бояться </b><p>Село, где случилась трагедия, полнится разнообразными версиями. Больше всего говорят о том, что это мог сделать заезжий маньяк. <p>– Я знаю, что и милиция сейчас рассматривает эту версию. Они сначала меня подозревали, всю ночь опрашивали в райотделе, но отпустили, – признался Александр. – Я Светочку больше жизни любил!<p>Поговаривают, что хотели убить якобы не Свету, а хозяйку магазина, которую она по случайности подменяла в тот вечер. Но супруг хозяйки эту версию начисто отметает. По комплекции, по внешности, по возрасту его жена и Света совершено разные. <p>– Это беспредельщик какой-то, а может и правда маньяк. Других версий у меня нет, – говорит Яков Мусиенко.<p>Слухи о маньяке так пугают людей, что все магазины в Кожанке и округе теперь закрываются дотемна. <p>– Теперь мне очень страшно работать, – сказала «БЛИКу» Людмила, продавщица соседнего магазина. – После того, что случилось со Светой, закрываю магазин рано. А то ездят ведь тут всякие, мало ли что у них в голове…<p> <b><i><p>Комментарий милиции </b><p>Николай Жукович, начальник пресс-службы ГУ МВД Украины в Киевской области:<p>– По факту убийства возбуждено уголовное дело. Сейчас отрабатываются все знакомые погибшей, а также люди, которые могли заходить в магазин. Устанавливается, кто мог проезжать через Кожанку в момент убийства. Людей, которые могут помочь следствию, просим сообщать информацию по номеру 102 </i><p> <p>Сергей Мальнев, Фото автора http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/10/28/fastivs_ka_shkola_na_5272.html Wed, 28 Oct 2009 16:12:29 +0300 Новини Фастівська школа народної майстерності<p>є навчальним закладом Київщини нового типу, відомим осередом навчання та пропагування народного мистецтва.<p> Головною метою ФШНМ є пошук та розвиток юних талантів.<p>Засновник та перший директор школи - Саннікова Любов Павлівна.<p>Вже 15 січня 1993 року школа відкрила свої двері першим учням.<p>В школі є етнографічний музей-світлиця, який проводить наукову, дослідницьку та виставкову діяльність.<p>В майстернях школи застосовується індивідуальний підхід в начанні кожного учня. В школі працюють досвідчені вчителі: Витвицький М.М., Горецька О.І., Зуєнко О.В., Фльока Ж.С., Білик Т.А., Пількевич О.М., Андрушко Л.М., Гоптарєва Т.М., Кучерява Н.В., Рибитва Г.В., Бугайова Т.М., Кривобок В.І., Мацібура О.В., народний майстер з писанкарства, член Національної спілки майстрів народного мистецтва Павленко Н.С., старші вчителі - Євич В.Р., Місюра В.О., Божко І.Г., Древецький А.А., вчитель-методист, переможець II етапу Всеукраїнського конкурсу "Учитель року - 2007" - Власова В.Г.<p>Директор школи Древецький Анатолій Анатолійович - член Національної спілки художників України, лауреат Літературно-мистецької премії Фастівщини імені Володимира Косовського, почесний громадянин м.Фастова.<p>В школі є три відділення, навчання в яких є обов'язковим для учнів.<p>I. Відділення декоративно-прикладного мистецтва:<p>майстерня декоративного розпису;<p>майстерня народного малярства;<p>майстерня декоративного різьблення;<p>майстерня гончарства та ліплення;<p>майстерня килимарства;<p>майстерня художньої вишивки;<p>майстерня бісеронанизування;<p>майстерня витинанки;<p>майстерня писанкарства;<p>майстерня художніх виробів з соломки;<p>майстерня народної ляльки;<p>клас комплексного навчання (діти віком від 5 до 8 років).<p>II. Відділення образотворчого мистецтва та основ композиції:<p>клас рисунку;<p>клас живопису;<p>клас основ композиції;<p>клас комп'ютерної графіки.<p>III. Відділення теорії та історії народного мистецтва України.<p>Учні та вчителі ФШНМ беруть участь у міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних виставках, конкурсах та симпозіумах і стають дипломантами, лауреатами та переможцями.<p>Випускники школи отримують свідоцтво про початкову художню освіту і продовжують навчання в середніх та вищих навчальних закладах України та за кордоном.<p>Діти старшого шкільного віку залучаються до дослідницької роботи в Малій академії наук України. Всі учні мають можливість періодично відвідувати музеї і художні галереї Київщини і сусідніх областей.<p>Для них постійно організовують навчальні тематичні екскурсії, проводяться творчі зустрічі і виховні заходи.<p>Фастівська школа народної майстерності<p>08500, Київська обл.<p>м. Фастів, вул. Соборна, 19<p>тел.: (044) 656 70 36 http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/10/13/vshanuvannja_uchasni_5143.html Tue, 13 Oct 2009 10:51:25 +0300 Новини У рамках відзначення Дня партизанської слави та проведення ходи ветеранів “Марш миру” ветерани Великої Вітчизняної війни пройшлися урочистою ходою вулицями міста і вклонилися могилам загиблих у роки Великої Вітчизняної війни. <p> У приміщенні Фастівського державного краєзнавчого музею відбулися урочистості, на які були запрошені учасники партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни, їхні дружини та вдови колишніх партизан, учасники Великої Вітчизняної війни. <p>Ветерани оглянули експозиції музею, поділилися своїми спогадами про воєнні роки. Дружина колишнього партизана Г.Слімборського, який в одинадцятирічному віці вже брав участь у партизанському русі, прочитала вірші свого чоловіка про війну та рідне місто Фастів. Голова громадської організації ветеранів освіти, клубу “Ветеран” Г.І.Валюшко зазначила, що ветерани, незважаючи на їх досить поважний вік, не стоять осторонь суспільно-політичного життя міста, стежать за всіма новинами у політичному житті держави, а ще багато з них є активними членами Клубу шанувальників поезії, що діє при музеї, готують гарні доповіді про життя та творчість своїх улюблених поетів, самі пишуть вірші. <p>Голова організації інвалідів війни та Збройних Сил А.В.Гірченко подякував директору музею Т.В.Неліній за активну пошукову роботу зі збору матеріалів про воєнні дії на території Фастівщини в період Великої Вітчизняної війни, а також про фастівчан-учасників війни, за надання допомоги під час проведення різноманітних заходів. Разом з ветеранами він вручив Тетяні Вікторівні пам’ятний знак до 90-річчя ЛКСМУ.<p>Викладачі музичної школи підготували ветеранам святковий концерт, в якому прозвучали пісні фронтових років.<p>Завершилося святкування фуршетом з бойовими “ста грамами”. http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/09/22/_chtoby_sudit_sja_s__4789.html Tue, 22 Sep 2009 10:37:14 +0300 Новини Мы проведали в Фастове Руслана Лукашевича, попавшего под машину сына вице-спикера<p>Вчера мы писали о ДТП, участником которого стал сын вице-спикера Томенко – 20-летний Павел. Напомним, по версии ГАИ, 16 сентября на ул. Лукашевича «Субару» под управлением Томенко-младшего наехала на студента – Руслана Лукашевича. По официальной версии, паренек перебегал дорогу, когда на перекрестке для пешеходов горел красный. Это подтверждают показания четырех свидетелей. В столичной ГАИ также утверждают, что пешеход был навеселе, сильно не пострадал и был отпущен домой после осмотра врачами. Родственники и соседи пострадавшего опровергают сведения ГАИ и считают, что пешеход стал жертвой мажора.<p>Вчера мы проведали Руслана Лукашевича в хирургическом отделении Фастовской железнодорожной больницы. В палате кроме Руслана лежат еще три человека. <p>От внимания СМИ то ли жертва, то ли виновник происшествия явно устал.<p>– Боже, сколько вы ко мне будете ездить. Я только из-под капельницы, – говорит Руслан, пошатываясь, пытается сбежать из палаты в коридор. – Я не хочу этого шума. А чего же мне никто не ездил, когда меня вытурили из Киевской облбольницы?<p>Руслан явно обижен на киевских врачей, которые чуть ли не выставили его за дверь с сотрясением мозга. <p>– Мне сказали, что у меня все хорошо и спросили, куда меня отвезти.<p>Но в журнале нейрохирургического отделения Киевской областной больницы есть подпись Руслана в журнале людей, отказавшихся от госпитализации.<p>– Ой, не нагружайте меня, я только из-под капельницы, – Руслан переходит в другую палату. – Если будете меня преследовать, милицию вызову.<p>– Я больше не говорю, – злится парень. – Последний раз повторяю, что шел с учебы – я учусь на архитектора на заочном. И улицу Лукашевича переходил на зеленый свет. Кто и как меня сбил – не помню и не хочу вспоминать. Помню только, как мне раны мазали, потом на вокзале сидел, как в бреду – опоздал на последнюю электричку в Фастов. Мобильного не было – его отдали товарищу после аварии, не мог никому позвонить и попросить помощи. <p>– Если вы не виновны и переходили на зеленый свет, будете ли подавать в суд на Томенко?<p>– Какое там – это нужно три мешка денег, чтобы судиться с политиками. У меня ни желания, ни сил на это нет.<p>– Прячься, Руслан, они тебе в этой больнице жизни не дадут, – советует парню сосед по палате.<p>Как рассказали доктора, у Руслана Лукашевича – сотрясение мозга и высокое давление – 220 на 180. Фастовские медики удивились, как в таком состоянии парня отпустили домой.<p>– Я хорошо знаю семью Лукашевичей – сказала соседка пострадавшего по фамилии Артамонова. – Мама Руслана жаловалась, что после наезда их сына отвезли в областную больницу. Однако, как только медики узнали, что он попал в ДТП с сыном вице-спикера, выставили его на улицу. Сказали: «Иди лечись по месту жительства». Из «органов» тоже отличились: позвонили маме и сказали, что сын попал под машину – ее едва удар не хватил. <p>– Все пишут только то, что говорит Томенко, – говорит соседка Лукашевичей. – А семью Лукашевичей никто не спрашивает. После наезда ни вице-спикер, ни его сын даже не попытались справиться о здоровье паренька. – Сейчас родня Руслана собирает деньги на лекарства и никому не верит. <p><b>Официально<p>Уголовное дело – только после переломов </b><p>В пресс-службе столичной ГАИ говорят, что уголовного дела по факту ДТП пока нет. Дело заводят, только если есть «телесные повреждения средней тяжести» – переломы, и пострадавший лечится в больнице более 21 дня. В случае с наездом на 20-летнего фастовчанина в документах зафиксировано, что травмы незначительные. Что касается материального ущерба, то если машина Томенко-младшего была застрахована и вина пешехода будет доказана, то взыскание денег за ремонт – забота страховой компании.<p><i>Андрей ТКАЧ, Яна КАЗМИРЕНКО</i> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/09/21/oblichchjam_do_ditej_4782.html Mon, 21 Sep 2009 11:48:33 +0300 Новини В Україні за останні п’ять років кількість дітей з особливими потребами зросла на 5%, щорічно їх збільшується на 5-6 тисяч. Допомогти цим дітям соціалізуватися та інтегруватися в суспільстві – завдання , яке стоїть перед нами, здоровими людьми. У Фастівському районі їх проживає понад 130.<p>Саме з цією метою при Фастівському районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді було створено клуб сімейного спілкування для дітей з обмеженими можливостями та їхніх батьків “Повір у себе!” ( с. Червона Мотовилівка), який розпочав свою роботу у грудні 2008 року.<p>Клуб об’єднує дітей з особливими потребами та членів їхніх сімей сіл Червона та Велика Мотовилівка, Оленівка, Мотовилівська Слобідка, селища Борова. Нині 25 дітей та їхніх батьків є постійними членами клубу. Спеціалісти, які тут працюють вчать дітей долати нерішучість, страх, невпевненість у своїх силах. З цією метою працюють гуртки, проводяться індивідуальні корекційно-виховні заняття, організовується змістовне дозвілля (екскурсії, походи, конкурси).<p>Члени клубу “Повір у себе!” разом з директором ЦСССДМ В.В.Костецькою, працівниками клубу в один із серпневих днів розпочали свій день з екскурсії в с. Веприк до музею-садиби К.Стеценка. Працівники музею ознайомили дітей з життям та творчим шляхом видатного українського композитора К.Стеценка. Діти з цікавістю оглянули експозиції музею-садиби, відвідали могилу видатного митця. Наостанок працівники музею пригостили дітей яблуками зі свого саду.<p>Далі автобус з екскурсійною групою вирушив до лісу села Вишняки... Допоки готувалися страви – смачна гречана каша, рибна юшка та смажилось м’ясо, директор районної ДЮСШ Олександр Чечко навчав дітей азам туристичних походів – як встановити намет, розпалити багаття та ін.<p>По обіді було проведено низку спортивних змагань: стрибки на скакалках, встановлення наметів на швидкість, запалювання багаття за допомогою 3 сірників, гра у вибивного та волейбол.<p>До туристичного походу підготовка велася заздалегідь. За кошти ВБФ “Крона” для клубу було закуплено туристичне обладнання: намети, спальні мішки, казани, триноги. Продукти харчування, подарунки та призи для дітей придбано головою районної партійної організації “Народна партія” Євгеном Васильовичем Паламарчуком.<p>Діти брали активну участь у конкурсах, вболівали один за одного, були веселі та задоволені. Кожен учасник отримав приз, але найбільшим подарунком для кожного з них була можливість спілкування.<p>Працівники та члени клубу сімейного спілкування для дітей з обмеженими можливостями та їхніх батьків “Повір у себе!” щиро вдячні всім, хто небайдужий до наших проблем. <p>Тетяна Абдрахманова, керівник клубу “Повір у себе!”, Людмила Щеголь, Наталія Семенець, Андрій Мартиненко, батьки діте http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/09/11/virosla_kaplichka_na_4667.html Fri, 11 Sep 2009 15:24:28 +0300 Новини Київщина багата на історичну спадщину. На її території знаходиться чимало людських поселень сивої давнини. За минулі століття вони здебільшого розрослися за площею, змінився й рельєф місцевості. Виняток становить хутір Млинок Фастівського району, котрий розташований за 80 кілометрів від Києва. Це людське поселення за свою майже тритисячну історію увесь час знаходиться у межах городища скіфських часів VI-V століть до нової ери. Сьогодні ця місцевість відноситься до національної пам'ятки археології. Саме в ту предавню пору наші предки відгородили високим земляним валом 40 гектарів земель від войовничих кочівників, прокопали вздовж нього глибокий рів, по якому текла увесь час річка Кирша, впадаючи в Ірпінь. На земляному валу стояв загострений частокіл з колод, а фортечні мости, перекинуті через глибокий повноводний рів, прибирались при наближенні непроханих гостей. Фахівці стверджують, що це укріплення в лісовій глухомані не могли взяти штурмом навіть татаро-монгольські орди.<p>Нещодавно в цій історичній місцевості дачники створили громадське об'єднання "Млинок", яке нині очолює Олександр Григорович Тимошенко. За рахунок кооперованих власних грошей зробили тут високоякісне асфальтове покриття єдиної вулиці імені академіка Александрова, підвели до хутора магістральний газ, спорудили два архітектурні об'єкти. Один з них знаходиться на в'їзді до хутора Млинок, де до автошляху з обох боків підступають предавні земляні вали з глибоким ровом. Тут споруджено оригінальну браму з деревини в стилі Середньовіччя. Вона містить коротку інформацію про пам'ятку археології національного значення "Городище скіфських часів "Млинок" з охоронною металевою дошкою.<p>Буквально за два місяці в центрі хутора, на березі величезного ставка виросла інша красива кам'яна капличка Нерукотворного Образу Ісуса Христа та Федорівської ікони Божої Матері Української православної церкви Київського патріархату. Збудовано капличку в стилі старовинного українського бароко часів гетьмана Івана Мазепи. Зверху будівля покрита листами нержавіючої сталі з напиленням нітрату титану, що має колір золота. Така покрівля довговічна. Зведено цю каплицю за кошти Федори Петрівни Пателі. Жінка за національністю гагаузка, народилась у Молдові, а нині живе в Києві, займається бізнесом та має у Млинку свою дачу. От і вирішила Федора Петрівна зробити такий щедрий дарунок цій історичній місцевості.<p>З нагоди офіційного відкриття православної каплиці прибули у Млинок керівники Фастівського району, Веприківської сільради, представники духовенства, гості з Києва та інших міст України, творчі колективи. <p>Культову споруду освятив єпископ Васильківський, вікарій Православної церкви Київського патріархату владика Євстратій. Проведено тут службу Божу, вручено почесні грамоти патріархату тим людям, які брали активну участь у фінансуванні та будівництві споруд у дарунок хутору. Митці дали присутнім великий концерт, а військовий кухар Богдан Вікторович Кикоть приготував для всіх бажаючих смачну кашу та юшку.<p>Микола КРАВЧЕНКО http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/08/23/_za_dva_mesjatsa_do__4405.html Sun, 23 Aug 2009 21:31:02 +0300 Новини <b><i>На Киевщине участковый инспектор милиции на служебной машине насмерть сбил парня и девушку, ехавших на скутере. Молодые люди готовились подавать заявление в загс</b></i><p>За несколько дней до трагедии киевлянке Галине Низовец приснился торт, на котором сверху кремом был нарисован... крест. Женщина проснулась с тревожным чувством. Должно было что-то произойти. Что-то страшное. Галина Васильевна подошла к зеркалу и увидела, что у нее на носу... отобразился точно такой же крест, как во сне, только маленький! Пытаясь избавиться от наваждения, она вымыла лицо холодной водой, но крест так и остался... <b>"Друг без друга они и дня не могли прожить"</b><p>- Еле отмыла крестик с носа, - вспоминает Галина Васильевна, мама погибшего студента. - Даже и не знаю, чем он был нарисован и как вообще мог оказаться на моем лице. Эх, если бы знать, о какой беде меня предупреждали! Ни за что не отпустила бы Богданчика в тот день в Фастов!<p>Девятнадцатилетний киевлянин Богдан Низовец и восемнадцатилетняя Ира Горовая из Фастова учились в одном столичном университете на первом курсе. Их однокурсники говорят, что это была любовь с первого взгляда.<p>- К Ирочке племянник певицы Лолиты сватался, - вспоминает отец Иры Александр. - Но дочка и слушать не хотела. Только и говорила: Богданчик, Богданчик... У них были очень теплые отношения. Знаете, сейчас редко такое встретишь.<p>Александр пытается прятать слезы за стеклами очков, разглядывая на компьютере фотографии Иры и Богдана.<p>- Они полтора года встречались, - продолжает отец Иры. - Такие нежные sms-ки друг другу писали! Мне Ирочка иногда показывала. Они жить спешили! Вот смотрите: это они в Киеве, это во Львове, это в Крыму... Совсем недавно Ирочка подошла ко мне и сказала: "Папа, мы с Богданом, наверное, поженимся". Я знал, что к этому идет, но думал, что они еще очень молодые. "Когда?" - спрашиваю. - "Да вот, на море съездим и потом решим". У них ведь на понедельник были куплены билеты на Черное море. А трагедия произошла в четверг.<p>И ведь не было никаких предчувствий, хотя столько плохих знаков накануне трагедии было! Я думал, что это все суеверия! Судите сами. Все началось еще за два месяца до трагедии. Как купит дочка косметичку, так в ней зеркало раскалывается. Само по себе, не от удара! Говорили, что это плохая примета. А потом я Ирочке новую мобилку купил. Совсем недавно. Как-то дочка подходит ко мне и говорит: "Ты только не ругайся! Даже не знаю, как это произошло. На телефоне экран треснул!" Вот он, этот телефон. После аварии почти полностью развалился, но стекло уже было треснуто. Я еще не пробовал включать его. Немного страшно.<p>А еще в какой-то день у нас во дворе столько сорок было! Просто наваждение какое-то. Почти целый день стая птиц вокруг нашего дома крутилась. Потом еще и в окно начали биться. Мистика, иначе не скажешь...<p>- Богдан часто приезжал к вам из Киева?<p>- Они виделись почти каждый день. То Богдан у нас в Фастове, то Ира в Киев поедет. Не могли друг без друга и дня прожить. А в тот день, когда все это случилось, я был далеко от дома. Я работаю машинистом на железной дороге. Жена бы вам лучше рассказала, но она сейчас на работе. Мы ее уговорили выйти, чтобы она как-то развеялась. А то ведь целыми днями плачет... Поэтому сам расскажу, что знаю.<p><b>"Майор милиции вышел из "Жигулей" пошатываясь и, пнув ногой лопнувшее колесо, произнес: "Эх, подвела меня машина!"</b><p>- Однажды Ирочка на этот телефон сфотографировалась с Богданом в подсолнухах, - продолжает Александр. - И нашли же это поле аж километрах в двадцати от Фастова, возле села Бортники. Дочке так понравилась та фотография, что она захотела среди подсолнухов устроить целую фотосессию. Говорила, к свадебному альбому. Будет очень красиво. И вот перед тем, как поехать на море, они с Богданом на скутере (вид мопеда. - Авт.) решили пофотографироваться. Из дома выехали где-то без двадцати восемь вечера. Было еще светло. А в половине девятого дочкин телефон уже не отвечал.<p>Жена позвонила на номер Богдана, но тот тоже был вне зоны досягаемости. Мы и подумать не могли, что с Ирой и Богданом может произойти что-нибудь плохое...<p>Как рассказывают свидетели трагедии - жители близлежащих сел (некоторые из них даже успели заснять фрагмент трагедии на камеры мобильных телефонов), милицейские "Жигули" на полном ходу врезались в скутер, на котором ехали Ира и Богдан, в тот момент, когда ребята поворачивали в сторону села Бортники. До подсолнечного поля они не доехали всего два километра.<p>- За рулем "Жигулей" был участковый милиционер, - говорит дядя Иры Александр Одуденко. - Многие свидетели утверждают, что он был пьян, еле на ногах держался. А незадолго до того, как его машина на обгоне сбила скутер, он едва не врезался в точно такой же мотоцикл с 16-летними мальчишками. Они ехали по трассе следом за Богданом и Ирой. Просто ребята остановились на обочине, чтобы сходить в туалет, и тут вихрем промчалась милицейская машина. Если бы они ехали по трассе, могли оказаться под колесами милицейского автомобиля.<p>- А вы знаете этих мальчишек?<p>- Конечно, знаем. Но не можем сейчас никому ничего о них рассказывать. Потому что боимся, что их могут запугать в милиции. Да и сами ребята говорят, что все расскажут, только не в райотделе. Они видели, как милицейская машина сбила насмерть Богдана и Иру. Мы даже охрану своеобразную к ребятам приставили. Они очень ценные свидетели. Понимаете, нам приходится вести собственное расследование, потому что не очень доверяем милиции. Разве же они сдадут своих?<p>Ира сидела на скутере сзади и основной удар приняла на себя. Девушка скончалась на месте. А вот Богдан, которого милицейский автомобиль протащил по дороге метров пятьдесят, еще был жив. Свидетели трагедии подбежали к парню и проверили его пульс. У Богдана была разбита голова, все вокруг в крови, но, как рассказывают люди, пульс прощупывался и дыхание было спокойным.<p>Милицейский автомобиль даже не думал тормозить. В этом можно легко убедиться, приехав на место трагедии. Тормозного пути на дороге просто нет. С какой скоростью ехали "Жигули", мы пока не знаем, об этом можно будет говорить только после проведения экспертизы. Но в любом случае, как говорят очевидцы, машина ехала очень быстро. Хотя перед перекрестком, где погибли студенты, стоит знак "Пешеходный переход", перед которым водитель обязан снизить скорость.<p>Майор милиции вышел из "Жигулей" пошатываясь и, пнув ногой лопнувшее колесо, произнес: "Эх, подвела меня машина!" А потом подошел к неподвижно лежащему рядом Богдану и начал его трясти и бить по лицу, стараясь, видимо, таким образом привести парня в чувство.<p>- У мальчика были тяжелые травмы, и он был еще жив! - говорит его мама Галина Васильевна. - Может быть, если бы он не трогал сына, Богданчика можно было спасти.<p><b>"Говорят, в милицейской машине, кроме участкового, был кто-то еще"</b><p>Потом произошло и вовсе необъяснимое. Мимо проезжала машина скорой помощи. Врач, остановившись, спросил, нужна ли помощь, на что милиционер ответил отказом!<p>- Говорят, в милицейской машине, кроме участкового, был кто-то еще, - рассказывает папа Иры Александр Горовой. - Свидетели утверждают, что видели, как кто-то выскочил из салона разбитых "Жигулей" и бросился бежать через поле. Уже утром я сам видел поломанные заборчики и следы в траве, как будто кто-то убегал по полю.<p>- Неужели после того, как уехала первая "скорая", никто из людей собравшихся возле места трагедии, не вызвал врачей снова?<p>- Вызвали, конечно. Вторая бригада медиков приехала минут через сорок. Ирочке уже ничем нельзя было помочь, а вот Богдан скончался в машине.<p>- Когда приехала милиция?<p>- Примерно в это же время. Свидетели утверждают, что участковый категорически отказался от сдачи анализов на алкоголь. Сказал, что ему плохо и он сам еле остался в живых только благодаря ремню безопасности, которым был пристегнут.<p>- Но в милиции утверждают, что кровь на анализы все-таки у участкового взяли...<p>- Я вам скажу другое. Зачем, по-вашему, сотрудники милиции на следующее утро спрашивали в близлежащих селах, у кого из жителей определенная группа крови с отрицательным резусом?<p>- В милиции говорят, что искали кровь для Богдана...<p>- У Богдана положительный резус. Это раз. А во-вторых, он умер еще в девять вечера. А милиционеры расспрашивали сельчан про группу крови на следующее утро. Не для сдачи ли анализов они искали кровь с нужной группой? Ведь я слышал, экспертиза будто бы показала, что участковый был трезвым.<p>- Когда вы узнали, что ваша дочь погибла?<p>- Сотрудники милиции приехали к нам ночью и спросили, здесь ли живет Ира Горовая, - рассказывает Александр. - Жена ответила, что здесь. - "А вы ей кем приходитесь?" - "Мамой". - "Ваша дочь попала в автокатастрофу". Жена несколько раз спросила, жива ли она, но милиционеры отвечали уклончиво. Мол, она в Василькове в больнице. А в Василькове находится морг. Мы же еще надеялись, что наша доченька жива. Про Богдана сказали, что он в реанимации. Но, уходя, милиционеры все-таки признались, что Ирочки больше нет.<p>Мама есть мама. Она до последнего надеялась, что произошла какая-то ошибка. Увы...<p>Виновника трагедии задержали на десять суток. Все это время он провел в фастовском изоляторе временного содержания. Пока материал готовился к печати, стало известно, что участковый арестован и сейчас находится в СИЗО.<p>- Когда участкового в Фастове привозили на допрос, я хотела подойти поближе, чтобы посмотреть в его глаза, - рассказывает мама Богдана Галина Васильевна. - Его охраняли другие милиционеры. Так вот, когда я подошла, один из охранников достал пистолет, направил его на меня и сказал: "Не подходи, сейчас буду стрелять!"<p>В прокуратуре Фастовского района сообщили, что против участкового, ставшего виновником смерти Иры и Богдана, возбуждено уголовное дело по статье "Нарушение правил дорожного движения, повлекшее за собой смерть людей". Если вина милиционера будет доказана, ему грозит наказание в виде лишения свободы на срок от пяти до десяти лет.<p>- Будет ли доведено это дело до суда? - спрашиваю у исполняющего обязанности фастовского межрайонного прокурора Владимира Павленко.<p>- Конечно. Это дело попадет в суд. В какие сроки - это другой вопрос. Сейчас самое главное - провести экспертизу автомобиля, на котором ехал участковый. На экспертизу отводится месяц.<p>- Со стороны милиции оказывается какое-то давление?<p>- Нет, давления нет. Следствие проводится нормально.<p>Находящийся вместе со мной в кабинете прокурора папа погибшей Иры не выдерживает и задает свой вопрос:<p>- Почему прокуратура пустила на самотек дело о сдаче анализов участковым? Он же отказывался сдавать кровь. А потом оказалось, что он был трезвым. Не сотрудники милиции должны были сопровождать своего майора на экспертизу, а сотрудники прокуратуры...<p>Владимир Владимирович не нашел, что на это ответить.<p>- Скажите, - продолжил я, - а вам известно, что на следующий день сотрудники милиции искали по близлежащим селам кровь с группой и резусом, как у участкового? Подтверждается это или нет?<p>- Могу сказать только то, что мы проверяем сейчас все слухи и свидетельские показания. Если факт, который вы приводите, подтвердится, ему будет дана оценка со стороны следствия.<p>- Я хочу, чтобы вы правильно все поняли, - сказал мне заместитель начальника киевской областной милиции Анатолий Самойленко. - Мы не собираемся замалчивать трагедию, которая произошла возле Фастова с участием сотрудника милиции. Напротив. Мы сами предали огласке этот случай. Потому что хотим объективности. Милицейский автомобиль, за рулем которого был участковый, совершил ДТП, в результате погибли парень и девушка. Сотрудник милиции сам получил повреждения и был доставлен с травмами в Васильковскую районную больницу. Против него возбуждено уголовное дело. Ведется следствие. Сейчас могу сказать только одно: точку в этом деле поставит суд. Милиция не будет выгораживать своего сотрудника. Виновный должен отвечать за свои поступки. Хочу только добавить, что участковый в милиции был на хорошем счету. Его неоднократно награждали за раскрытие преступлений.<p>Уже сейчас пишут в прессе, будто участковый и раньше был виновником различных ДТП. Но таких дорожно-транспортных происшествий не зафиксировано.<p>На месте трагедии положили букет из подсолнухов, которые так любила Ира. А напротив, на дереве, друзья погибших повесили табличку, на которой написано: "Менты - убийцы". Табличка висит до сих пор, но куда-то исчезла фотография Богдана и Иры.<p>Похоронили Богдана и Иру в свадебных нарядах. Мама благословила свою дочь и ее парня. К сожалению, Богдана и Иру похоронили не рядом. Галина Васильевна, мама погибшего парня, сказала, что слишком далеко будет ездить к нему на могилку.<p>Проезжающие мимо места трагедии машины сигналят в память о погибших...<p>Александр Горовой долго не решался включить мобильный телефон своей дочери. Мобилка была почти полностью разбита, аккумулятор держался на честном слове. Тем не менее телефон включился. Тут же пришла sms-ка. Александр долго не мог заставить себя прочесть, что там, но все же сделал это.<p>- Это информация о пропущенных вызовах, - срывающимся от рыдания голосом произнес мужчина. - Ирочки уже не было в живых, а ей продолжали звонить: 23 пропущенных вызова...<p>Александр тут же нашел на телефоне фотографию. Ира и Богдан в подсол-нухах. Та самая первая фотография, после которой влюбленные хотели сделать фотосессию.<p>А мама Богдана Низовца хранит билет на электричку, который купил ее сын, чтобы поехать на свое последнее свидание с любимой девушкой.<p><i>Михаил СЕРГУШЕВ</i> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/08/22/kosa_na_kamin__4390.html Sat, 22 Aug 2009 21:38:34 +0300 Новини За фастівські ринки розгорнулася ціла війна – з наступальними та оборонними діями. Втім, такий перебіг подій нескладно було передбачити: адже там, де мова йде про земельні ділянки, з яких можна отримувати (а тим більше, вже отримуються!) чималі гроші, без конфліктів ніколи не обходиться. Минулих вівторка і середи підприємці, які торгують на центральному речовому ринку, вести торгівлі там не могли. І одного, й іншого дня керівництво ринку силою не пускало сюди тих, хто повстав проти його правил. А оскільки таких – більшість, то й покупці поверталися з ринку ні з чим... Нагадаю, 21 липня на 54-й сесії міськради депутати підтримали ініціативу підприємців центрального речового ринку, котрі не згодні з кабальними, на їхнє переконання, умовами договорів, запропонованими їм керівництвом „Фастівського ринку Київської регіональної спілки споживчої кооперації”, та постійним підвищенням тарифів на ринкові послуги, частину з яких, як стверджують, вони й не отримують. Ініціатива підприємців, чию думку донесла до міської ради у своєму депутатському запиті депутат Оксана Денисюк, полягала у тому, щоб припинити право постійного користування земельною ділянкою під ринком підприємством, якому державний акт на це право видавався. Видавався ж цей акт у 1997 році, як з’ясувалося, зовсім не ринку Київрегіонспоживспілки, а „Фастівському колгоспному ринку”, який давним-давно припинив свою діяльність, відтак виходить, що, оскільки чинним законодавством правонаступництва права постійного користування земельною ділянкою не передбачено, то нинішні землекористувачі хазяйнують на ринку без достатньо законних для того підстав.<p>Депутати дослухалися до аргументів підприємців – і прийняли рішення не тільки визнати цей державний акт недійсним, не тільки вилучити земельну ділянку та передати її до земель запасу міста, а й тут-таки створити на ній міський комунальний ринок – і для того, щоб підприємці могли працювати на його території спокійно, і щоб міський бюджет поповнювався додатковими коштами. Бо ж ринок – це жвава торгівля, а отже, це – гроші, яких місту ой як не вистачає...<p>Але Київрегіонспоживспілка, як і слід було чекати, не погодилася з такою невтішною для себе перспективою – і директор ринку звернувся за захистом до міжрайпрокуратури. 28 липня зранку, вже достеменно знаючи про те, що рішення ради прокурор опротестовує, бо вбачає його протиправним, ринкове керівництво вдалося до активної оборонної тактики, за допомогою молодиків у форменому спецодязі не пускаючи на територію всіх „неслухняних” – тих, хто відмовився підписувати запропоновані договори та оплачувати ринкові послуги за новими, підвищеними тарифами. Суперечки точилися довго. Довго тривали і перемовини секретаря міськради, виконуючої повноваження міського голови Галини Поліщук, яка разом із кількома депутатами від БЮТу (однопартійцями Оксани Денисюк) відразу ж кинулася на захист підприємців, із представниками Київрегіонспоживспілки, котрі приїхали до Фастова, аби захистити своє дітище. Ці перемовини міську владу не задовольнили, про що відразу ж по їх завершенні й заявила Галина Поліщук. Вона розповіла підприємцям, які, знервовані і стомлені невизначеністю, чекали на результати переговорів, що пропонувала Київрегіонспоживспілці до того часу, поки справу не буде вирішено в суді (а в тому, що суди таки будуть, ні у кого не виникало вже й найменшого сумніву), погодитися на нульовий варіант – тобто співпрацювати з підприємцями на попередніх умовах, не висуваючи поки що жодних нових, тих, які, власне, й спричинили протистояння. Бо, наполягала виконуюча повноваження міського голови, підприємці не повинні потерпати від конфлікту, який може затягнутися надовго. Тут, на ринку, – і їхнє майно, до якого ніхто не повинен заважати їм діставатися, і їхні робочі місця, втрата яких означатиме втрату єдиної можливості заробити на хліб насущний.<p>Робочих місць фастівських підприємців, які працюють на центральному речовому ринку, ніхто не збирався і не збирається позбавляти, стверджував натомість заступник голови правління Київської регіональної спілки споживчої кооперації Іван Фільов. Просто кожен із тих, хто хоче тут торгувати, мав підтвердити, що сплатив усе належне. А „належне” – це не тільки ринковий збір (його, до речі, підприємці, які задля захисту своїх інтересів об’єдналися у громадську організацію „Гідність”, почали не готівкою контролеру віддавати, а офіційно перераховувати на рахунок ринку). „Належне” – це і плата за послуги, і саме за тими тарифами, які почали діяти знедавна. Всім іншим, підкреслював Іван Фільов, торгувати тут зась, бо територія ринку – це цілісний майновий комплекс, який належить Київрегіонспоживспілці, і тут діють встановлені нею тарифи. До цього цілісного майнового комплексу, як було пояснено підприємцям і пресі, входять кілька будівель, що належать безпосередньо спілці, лінії електропередач, водопровід, каналізація, асфальт, яким покрита територія, та огорожа, якою цю територію обнесено. Словом, усе, крім великої кількості так званих малих архітектурних форм, поставлених самими підприємцями (тих самих магазинчиків, контейнерів та лотків, які є їхніми робочими місцями і за користування якими підприємцям і пропонувалося платити згідно із запропонованими до укладання угодами).<p>Із рішенням міськради, за яким Київрегіонспоживспілка вже не мала б права хазяйнувати на цій території, заступник голови її правління, звісно ж, категорично не погоджувався. Він назвав це рішення незаконним, посилаючись на те, що органи місцевого самоврядування вилучати земельні ділянки у комерційних структур права не мають, бо це питання – у компетенції лише суду. А головним аргументом Івана Фільова у перешкоджанні здійсненню торгівлі повсталими підприємцями був протест прокурора. Мовляв, цей протест підтвердив незаконність рішення, що його прийняла міськрада, а відтак зберіг право „Фастівського ринку Київської регіональної спілки споживчої кооперації” на постійне користування землею та хазяйнування на ній у той спосіб, який визначається керівництвом.<p>Втім, для депутатів міськради це аргументом не стало, хоч вони не тільки уважно прочитали прокурорський протест (на який згідно із законом мали обов’язково відреагувати впродовж десяти днів), а й вислухали самого міжрайонного прокурора Яна Стрелюка – на позачерговій сесії, яку було скликано у середу 29 липня. Свою вимогу скасувати рішення ради „Про припинення права постійного користування земельними ділянками Фастівським колгоспним ринком у м. Фастові по вул. 25 Жовтня та вул. Галафєєва” міжрайонний прокурор обґрунтовував детально. Почав здалеку, ще із 1987 року, коли колгоспні ринки області (у тому числі й Фастівський) як цілісні майнові комплекси було безоплатно передано Київській обласній спілці споживчої кооперації – а відтак, за чинним на той час Земельним Кодексом від 1970 року, їй же разом із правом на будівлі перейшло й право постійного користування землею під ними. Що й було підтверджено державним актом, виданим через десять років – у 1997-му. Після того, як у 2003 році правлінням Київської обласної спілки споживчих товариств було прийнято рішення про передачу цілісного майнового комплексу Фастівського ринку до статутного фонду вже Київської регіональної спілки споживчої кооперації, до неї ж, згідно з Цивільним кодексом, вказує прокурор, перейшло і оте саме право постійного користування земельними ділянками, які розміщені під будівлями ринку та необхідні для обслуговування його діяльності. І переоформлювати це право в оренду чи власність, підкреслюється у протесті з посиланням на рішення Конституційного суду, Київрегіонспоживспілка не була зобов’язана. Протиправність прийняття рішення міської ради про вилучення земельних ділянок Ян Стрелюк, як і керівництво спілки, вбачає також у тому, що Земельний Кодекс вказує лише на судове вирішення земельних спорів.<p>Заступник голови Київрегіонспоживспілки Іван Фільов на сесії говорив і про інше: про те, що до 21 липня цього року ні у міської влади, ні у служб, у чиєму віданні питання землекористування, жодних сумнівів щодо легітимності Фастівського ринку не виникало – а отже, проблема є надуманою; а саму легітимність обґрунтовував ще й тим, що підприємство сплачує всі податки – в тому числі й земельний. Цього земельного податку, за словами Івана Фільова, щомісяця сплачувалося по 2800 гривень, а відтоді, як почала діяти нова нормативна базова грошова оцінка земель, ця сума зросла майже вдвічі; окрім того, до ринкового збору (його сплачують підприємці) із Фастівського ринку Київрегіонспоживспілки до міського бюджету було перераховано, до прикладу, 240 тисяч гривень у 2008 році і вже 142 тисячі – у першому півріччі 2009-го. А прибутковість ринку, як з’ясувалося із відповіді Івана Фільова на запитання одного з депутатів, мізерна: у позаминулому році прибутку було отримано всього лише 18 тисяч гривень, а в минулому – то й взагалі 6,5 тисячі. Підприємці, яких багато прийшло на сесійне засідання, зустріли ці слова Івана Фільова сміхом – вони ж бо добре вміють рахувати і добре знають, скільки кожен із них платив ринку... Власне, продовжував Іван Фільов, якщо в подальшому виникне питання не про постійне користування землею, яке депутати поставили під сумнів, а про оренду, Київрегіонспоживспілка готова буде це питання розглядати, бо 5 тисяч гривень земельного податку – це справді небагато. Орендна плата, погоджується представник спілки, може бути більшою, але вона перекладатиметься на тих же підприємців. І на цих словах зала уже не сміялася, а обурено шуміла...<p>Не мовчали і депутати, називаючи наведені Іваном Фільовим суми сплачених податків та отриманих прибутків „казками Андерсена”; згадуючи, який безлад коїться на Завокзальському продуктовому ринку (на його території теж хазяйнує Київрегіонспоживспілка); обурюючись тим, що після прийняття рішення радою (яке хоч і було опротестоване прокурором, але ж тільки опротестоване, а не скасоване!) керівництво ринку чинило супротив підприємцям, котрі хотіли потрапити на свої робочі місця – місця, які від того ж дня стояли вже на землі, повернутій у власність міської громади; а також гаряче говорячи про те, що міська рада просто зобов’язана захистити підприємців – мешканців міста, які теж наповнюють міський бюджет. Депутати пропонували тут-таки поставити питання про протест прокурора на голосування. І з усього було видно, що воно ні прокурора, ні представників Київрегіонспоживспілки не потішить...<p>Втім, перед голосуванням вирішено було вислухати ще й юриста спілки „Гідність” Валентину Коваль – певно, для того, аби зайвий раз переконатися, що її аргументи – „залізніші”, ніж у прокурора, і щоб сам прокурор теж ці аргументи почув. Зокрема, аргумент такий: на той час, коли „Фастівський колгоспний ринок” отримував право на оформлення державного акта постійного землекористування, чинним був не Земельний Кодекс від 1970 року, на статті якого посилався у своєму протесті прокурор, а Кодекс в редакції 1990 року. А в ньому чорним по білому написано, що право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства. „Фастівський колгоспний ринок” свою діяльність припинив, а отже, про яке постійне землекористування ним може йти мова? До того ж, наголошувала Валентина Коваль, державний акт, отриманий цим підприємством, навіть не набрав чинності – оскільки був зареєстрований вже після припинення діяльності „Колгоспного ринку”. Жоден правонаступник, у тому числі й „Фастівський ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації”, із заявою про надання ділянки до ради не звертався, а отже, і не набув права користування нею. Відтак, рішення сесії міськради жодним чином не порушило права Київрегіонспоживспілки на землю – бо вона цього права й не мала. Тим паче, наголошує Валентина Коваль, не мала і не могла вона мати права на постійне користування землею. У 2006 році, коли було зареєстровано „Фастівський ринок Київрегіонспоживспілки”, діяв Земельний Кодекс від 2002 року, а за ним земельні ділянки у постійному користуванні можуть мати лише державні чи комунальні підприємства, громадські організації інвалідів та релігійні організації. „Фастівський ринок Київрегіонспоживспілки”, ясна річ, під жодне із цих визначень не підпадає. А те, що землею він таки користувався, є, на думку юриста, самозахватом. І факт сплати земельного податку прав на землю не породжує, а свідчить лише про безконтрольність щодо дотримання вимог земельного законодавства з боку відповідних служб...<p>Безпідставним назвала Валентина Коваль і висновок прокурора про те, що міська рада, прийнявши рішення про вилучення земельної ділянки, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки втрутилася у господарську діяльність підприємства, яке не є комунальною власністю. Ніхто у господарську діяльність Київрегіонспоживспілки не втручався, оскільки в рішенні ради вона навіть не згадується! Було припинено землекористування „Фастівського колгоспного ринку”, а його в теперішньому реєстрі підприємств і не значиться зовсім. Київрегіонспоживспілка має право на оформлення земельних ділянок під своїми спорудами – от там нехай і створює робочі місця і продовжує ринкову діяльність. Втім, міська рада може, звісно, віддати спілці й усю займану зараз ринком земельну ділянку – в оренду.<p>Але, каже Валентина Коваль, страшно навіть уявити, що тоді тут робитимуть з людьми, якщо навіть без жодного правовстановлюючого документа на землю, де торгують підприємці, керівник одного із підрозділів Київрегіонспоживспілки виламував руку жінці-депутату при виконанні нею депутатських повноважень. Під відеозапис...<p>Депутати уявили, що може робитися на ринку, якщо вони не відстоюватимуть свого рішення, – і майже одностайно відхилили протест прокурора. За це проголосували 34 із 36-ти присутніх. Решта двоє просто не взяли участі в голосуванні. А статут новоствореного комунального підприємства „Фастівський міський ринок” було затверджено одноголосно. І одне, й інше рішення приймалося під гучні оплески підприємців. Вони називали це перемогою і своєю, і всього міста. Тож, окрилені цією перемогою та впевненістю, що депутати міськради на їхньому боці, наступного дня вже не стояли перед зачиненими, як і два дні перед тим, воротами ринку. Вони знайшли спосіб їх відкрити, щоб потрапити до своїх робочих місць. У п’ятницю та у вихідні, як і на початку цього тижня, торгувати їм уже ніхто не перешкоджав. Але, побоюючись за своє майно (бо чули ж таки погрози), підприємці щоночі по черзі ходять охороняти ринок – точніше, те, що є на його території їхнім. Ринковий збір вони почали сплачувати уже на рахунок комунального ринку, керівництво яким згідно із розпорядженням в.о. міського голови Галини Поліщук тимчасово довірено Оксані Денисюк.<p>Втім, відразу було зрозуміло, що крапку у цій справі ставити рано. Прокурор, протест якого рада відхилила, обіцяв звернутися до суду.<p>І таки звернувся. 3 серпня він подав до Фастівського міськрайонного суду ще й заяву про забезпечення свого адміністративного позову до міської ради про визнання нечинним та скасування опротестованого ним рішення – оскільки вважає, що “існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам підприємства “Фастівський ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації”, бо відповідач може продовжити вчиняти протиправні дії по відношенню до спірного об’єкта.<p>Фастівський міськрайонний суд, який заяву прокурора розглянув того ж дня, 3 серпня, теж так вважає. А відтак і задовольнив заяву прокурора. Підстави для ухвали теж зацитую: “У разі невжиття заходів забезпечення позову підприємство “Фастівський ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації” може отримати суттєві збитки в господарській діяльності через неможливість її здійснення внаслідок існування оскаржуваного рішення. Крім того, у разі оформлення земельних ділянок за комунальним підприємством “Фастівський міський ринок” під час судового спору буде порушено права підприємства “Фастівський ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації”, що призведе до повторного судового розгляду”.<p>Отже, заяву прокурора про забезпечення його адміністративного позову задоволено. І таким чином Фастівській міській раді, її виконавчим органам, посадовим і службовим особам, іншим юридичним особам заборонено “вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок у м. Фастові по вул. 25 Жовтня, 9 та вул. Галафєєва, 14, що знаходились у постійному користуванні підприємства “Фастівський ринок” згідно з державним актом від 26.03.1997 р.”<p>До речі, зверніть увагу: суд скромно замовчав конкретну назву підприємства, яке отримувало державний акт на постійне користування цими земельними ділянками. Можливо, тому, що все-таки з’ясував – акт видавався у 1997 році “Фастівському колгоспному ринку”, а не “Фастівському ринку Київської регіональної спілки споживчої кооперації”, який був зареєстрований у 2006-му...<p>Судова ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, що міськрада і має намір зробити. Проте це не зупиняє провадження цієї ухвали.<p>Але, як переконана депутат міської ради Оксана Денисюк, ухвала не стане перепоною для діяльності комунального ринку. Хоча, з усього судячи, досягти цього буде не так просто. Бо, як кажуть обізнані люди, Київська регіональна спілка споживчої кооперації судів майже ніколи не програвала... <p>Людмила Урлапова http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/07/28/zagal_nodostupnist_t_4026.html Tue, 28 Jul 2009 13:14:18 +0300 Новини Стаття 49 Конституції України передбачає, що кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно.<p>Відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про охорону здоров’я основними принципами охорони здоров’я, зокрема, є дотримання прав і свобод людини та громадянина в галузі охорони здоров’я та забезпечення пов’язаних з ними державних гарантій, рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров’я.<p>Згідно зі ст. 2 Закону України „Про благодійництво та благодійну допомогу” благодійництво, благодійна діяльність здійснюється на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.<p>Перевірками, проведеними Фастівською міжрайпрокуратурою у Фастівській центральній районній лікарні, встановлено, що в порушення вимог вказаних нормативних актів благодійні внески вносяться у рівних сумах при наданні певних медичних послуг, зокрема, лабораторні дослідження, ЕКГ, кабінет „Довіра”, аптека, послуги іногороднім громадянам.<p>В більшості випадків відсутні заяви від благодійників, у деяких квитанціях про перерахування благодійних внесків відсутні прізвища, ім’я, по батькові та адреси осіб, які перераховують кошти, що не дає можливості встановити вказаних осіб та вказує на обов’язковість внесення „благодійних” внесків та порушення основного принципу благодійності, а саме – добровільності.<p>Перерахування коштів фізичними особами на „лабораторію” в сумах 5-7 гривень є фактичною заміною платних послуг, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1138 від 17.09.1996 р., та є грубим порушенням Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1222 від 04.08.2000 р.<p>З метою усунення виявлених порушень закону Фастівською міжрайпрокуратурою внесено подання на ім’я головного лікаря Фастівської ЦРЛ.<p>Про всі випадки порушення прав громадян на безоплатну медичну допомогу просимо повідомляти Фастівську міжрайпрокуратуру.<p><i>Наталія ДЬЯЧУК, старший помічник Фастівського міжрайпрокурора, молодший радник юстиції</i> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/07/13/_kloun_v_parku_atrak_3839.html Mon, 13 Jul 2009 17:44:24 +0300 Новини У місті Фастів Київської області сталася трагедія. Під час роботи атракціону в місцевому парку відпочинку не витримали страхувальні кріплення. 23-річний Григорій Тіхонюк отримав важку травму. В Україні це перший подібний випадок у нинішньому році. Через що сталося ЧП - зараз з'ясовує спеціально створена комісія. Про Григорія Тихонюка говорять - народився в сорочці. Всьому виною екстремальна гойдалка "Клоун". Це два крісла, що обертаються навколо своєї осі. Що сталося - Григорій не пам'ятає.<p><i>Григорій Тіхонюк, постраждалий на атракціоні:</i><p>- Я не пам'ятаю цього уривка, як з дому дійшов. І як сюди потрапив. Я не пам'ятаю, як сідав.<p>Лікарі оцінюють стан його здоров'я як середньої тяжкості. У постраждалого перелом черепа. Родичі сподіваються на одужання - головне, щоб ускладненнь не було. У лікарні Григорію доведеться провести ще не один тиждень.<p><i>Олександр Полторак, завідувач травматологічному відділенні Фастівський лікарні:</i><p>- Побічних явищ поки немає, але воно далі може викликати наслідки.<p>У той вечір Григорій прийшов в парк з друзями, з дружиною і півторарічним сином. Ілона розповідає - чоловік з приятелем сіли в крісла. Контролер застегнула ремені на ногах і поясі, зафіксувала металевим кріпленням плечі. І запустила атракціон.<p><i>Ілона Тіхонюк, дружина постраждалого:</i><p>- І тут з нього спадає жилет. Але ногами він тримається.<p>Головний інженер атракціонів показує дозвільні документи. Анатолій Первак стверджує - ремені безпеки не порвалися. А як розстебнулися страхувальні кріплення - загадка.<p><i>Анатолій Первак, головний інженер фастівського парку відпочинку:</i><p>- Вся біда в тому, що він інерційний. У нього немає аварійної зупинки.<p>Анатолій Первак каже - "Клоун" - щось на зразок тренажера з підготовки космонавтів. У екстремалів ця карусель - дуже популярна. Незважаючи на те, що цей атракціон очолює чорний список найнебезпечніших в Україні.<p>Атракціон "Клоун" працює у Фастівському парку вже майже 6 років. Останній раз комісія з Києва перевіряла його технічний стан минулої весни й дозволила експлуатувати. А чому зараз сталася трагедія, відповісти поки що ніхто не може.<p>В Комітеті промбезпеки та охорони праці припускають, що постраждалий самостійно розстебнув ремені безпеки.<p>Незабаром фахівці комітету зустрінуться з представниками вінницького підприємства, яке випускає ці атракціони. Можливо, конструкцію вдосконалять або взагалі закриють виробництво. Фастівське подія - перший надзвичайний випадок на каруселях в нинішньому році в Україні. У цьому сезоні не допущена до експлуатації третина атракціонів. За останні три роки загинуло 9 чоловік, 23 травмовані.<p>У минулому році в Харкові загинула студентка зі Львова. Вона випала з атракціону "Матриця". Суд засудив головного інженера парку до п'яти років умовно.<p>А в Луганську в "Центрифузі" через несправну систему гальмування загинули дві людини і вісім травмовані. Суд до сих пір не виніс рішення. У комітеті промбезпеки тільки розводять руками - довести хто правий - хто винен у Фастові буде непросто. Тим більше, що атракціон минулої ночі невідомі підпалили. http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/06/30/novij_sort_hliba_spo_3683.html Tue, 30 Jun 2009 15:40:09 +0300 Новини ДП “Фастівський хлібокомбінат” постійно працює над вдосконаленням випуску продукції, поліпшенням її якості та розширенням асортименту хлібобулочних виробів. Це стало незмінним правилом роботи підприємства, де орієнтуються на попит споживачів як фактор поліпшення діяльності заводу, в основі якого – як традиції, так і використання нових технологій. Нещодавно асортимент продукції комбінату поповнився новим сортом хліба. Що це за новація, в чому полягає її особливість? Роз’яснення з цих питань дає директор підприємства Михайло Володимирович Нетяжук. <p>– Незважаючи на фінансові негаразди, що відбуваються в країні, за сприяння Головного управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації і відповідної підтримки міської та районної влади нам вдалося завершити першу чергу реконструкції підприємства – замінити одну із старих печей на нову. Подія, можливо, для міста й пересічна, але для нашого колективу досить важлива. Така новація дозволяє розпочати випуск житньо-пшеничного подового хліба, у народі так званого “круглого чорного”, який ми випікаємо під назвою та за рецептурою “Хліб соборний подовий”.<p>Отже, пройдено важливий етап – технологічне освоєння, і в невеликих кількостях новий хліб уже надходив у торгівлю. Але, як завжди буває при запуску нового обладнання, виникали певні технічні труднощі, які потребували доопрацювання. Проте зараз впевнено можна заявити, що в цілому ми опанували технологічний процес і перейшли до масового виробництва хліба.<p>– Будь ласка, розшифруйте, у чому полягає особливість цього продукту?<p>– Це майже стандартний хліб із суміші житнього та пшеничного борошна, на кшталт “Хліба українського”, що виробляється на київських хлібокомбінатах. Однак він має певні особливості. В чому їх секрет? При розробці технологічної схеми ми ставили перед собою такі завдання: хліб повинен бути ароматним, мати приємний смак, тримати свіжість щонайменше дві доби. Своєрідний смак хліба досягається насамперед додаванням до рецептури солоду, що разом із кислуватим присмаком житнього борошна створює оригінальний смаковий букет. Крім того, солод надає м’якішу приємного коричневого забарвлення.<p>Для випікання нового хліба було спеціально підібрано піч із закритою пекарською камерою, яку було придбано в Росії. В ній хліб не підсмажується, а ніби зімліває, накопичуючи, а не віддаючи назовні всі ароматичні речовини. Для підсилення цього ароматичного ефекту буханка повинна бути не пласкою і розпливчастою, а високою. Та висока форма буханки вимагає більшої кількості тепла. Тому для кращого та рівномірнішого пропікання в подиках печі були зроблені спеціальні отвори. І, як результат, тримаючи в руках хлібину, на нижній скоринці споживач матиме змогу бачити своєрідні невеличкі пухирці. Вони є основною зовнішньою відмінною ознакою нашого хліба від того, що привозиться зі столиці.<p>– Михайле Володимировичу, раніше доводилося чути, що при випіканні нового сорту фастівські майстри хочуть використати рецептуру бабусь, чия домашня випічка хліба подекуди згадується як щось незабутнє, невимовно смачне і ароматне. Цей момент не було забуто?<p>– Так, ми використали традиційний, випробуваний ще нашими бабусями порядок домашнього приготування тіста. Така технологія хоч і створює певні незручності в роботі (адже виробничий цикл випікання однієї хлібини затягується майже на добу), але дозволяє природним шляхом, без використання будь-яких штучних поліпшувачів, досягти покращених смакових та ароматичних властивостей, зробити м’якушку більш еластичною, а також продовжити термін свіжості нашого хліба “Соборного подового”.<p>Як ми справилися із поставленими завданнями – вирішувати споживачам. А ми будемо завжди уважно вивчати думку покупців щодо якісних характеристик продукту з метою подальшого його вдосконалення. <p>Крім того, на заводі встановлено нову тістомісильну машину, яка дозволить краще вимішувати тісто, а, значить, м’якушка батонів “Унавських” стане рівномірнішою та пухкішою.<p>І, насамкінець, хотілося б нагадати споживачам про особливість зберігання в одному пакеті чи хлібниці пшеничного та житніх сортів хліба. Таке “сусідство” є небажаним, оскільки пшеничні сорти в таких умовах майже повністю втрачають характерний для них приємний аромат, а житні – суттєво скорочують термін свіжості. Взагалі ж спеціалісти радять, особливо влітку, з метою якомога довшого зберігання хліба, тримати його в холодильнику.<p>– Дякую, Михайле Володимировичу, за інформацію про нову продукцію, яку Ви оприлюднили для читачів газети. Віриться, що споживачі по-достоїнству оцінять зусилля фахівців заводу по випуску нового сорту хліба і охоче його купуватимуть.<p>Ніна БАННІКОВА http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/06/22/chi_merznutime_fasti_3569.html Mon, 22 Jun 2009 18:56:06 +0300 Новини На понеділковій апаратній нараді, що її проводила в.о. міського голови, секретар міськради Галина Поліщук, було представлено нового керівника “Фастівтепломережі”. Із 1 червня це комунальне підприємство очолив п’ятдесятирічний Ігор Кіфаренко. Досі Ігор Миколайович працював в управлінні житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради заступником начальника з експлуатації житла. А Анатолій Бондарчук, який останнім часом був керівником нашого підприємства теплових мереж, повернувся на свою попередню посаду – посаду головного інженера. * * *<p>Виконуюча обов’язки міського голови, секретар міськради Галина Поліщук ще у травні почала “топтати доріжку” до “Нафтогазу України” – адже кількамільйонні борги “Фастівтепломережі” за газ ставлять під загрозу початок наступного опалювального сезону. Минулої п’ятниці Галина Поліщук їздила до головного офісу газопостачальників уже з новим керівником підприємства теплових мереж Ігорем Кіфаренком – щоб разом із ним з’ясувати перспективи. Поки що, каже Галина Федорівна, перспективи нульові. Втім, зважаючи на суцільні мінуси, які були досі, це вже дає якусь надію на те, що наступної зими Фастів не мерзнутиме. Але позичати гроші для того, щоб оплатити газ, все ж доведеться і наступного сезону. І знову – під заставу міської лазні, яка і зараз перебуває у заставі за борги теплопостачальників. Повністю розрахуватися за минулим кредитом, взятим в “Ощадбанку”, “Фастівтепломережа” має до 1 вересня.<p>* * *<p>Внутрішньобудинкові газопроводи мало не у всіх фастівських багатоповерхівках треба терміново міняти. І не тому, що вони віджили своє, а тому, що майже у всіх будинках більшість квартир вже обладнані системами індивідуального опалення. Відтак споживання газу значно збільшилося, а труби, якими подається газ до квартир, були свого часу розраховані тільки на ту кількість блакитного палива, яка необхідна для роботи одних лише газових плит. Якщо не замінити ці труби на нові, більшого діаметру, то може статися так, що взимку, коли працюватимуть і плити, і котли, газ просто не доходитиме до осель. Тож власники квартир з індивідуальним опаленням мають бути готовими до того, що їм найближчим часом доведеться витратитися на перекладання газових мереж. І не нарікати на ці витрати, бо тоді, коли вони збирали і підписували документи для отримання дозволу на встановлення системи індивідуального опалення, цей нюанс обумовлювався.<p>Людмила УРЛАПОВА http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/06/22/zatrimali_navizhenog_3555.html Mon, 22 Jun 2009 14:28:26 +0300 Новини У Фастівському районі Київщини дільничні інспектори затримали навіженого, що кидався з ножем на людей. Чолов’яга встиг поранити двох парубків. Потому дав драла. Упіймали злочинця аж у Сквирі. По обіді до міліції зателефонували мешканці села Кожанки і повідомили про різанину на центральній вулиці. За словами постраждалих, невідомий зненацька накинувся на них. Все відбулося миттєво. Двоє парубків навіть не встигли зрозуміти, що діється, як нарвалися на ніж. <p>Микола Драгушинець, дільничний інспектор: «Він наніс поріз на руці гострим предметом. Другий був травмований, мав проникаюче поранення в область живота». <p>Хлопці добре запам’ятали нападника. Кажуть, конфлікт з ним виник ще вранці біля забігайлівки. Однак тоді обійшлося без наслідків. Запам’ятали селяни і номер авта, на якому лиходій утік. Невдовзі підозрюваний «Фіат» побачив громадський помічник дільничного. <p>Леонід Грицаєнко, помічник дільничного інспектора: «Потихеньку поїхав за ним на власному автомобілі. Я його провів до села Малополовецьке, перетелефонував дільничному інспектору і вказав місце знаходження». <p>Злочинця вели аж до Сквири. Там і схопили. Чоловік 34-ох років в усьому зазнався. Каже, конфлікт спалахнув через дівчину, з якою намагався познайомитися. Його побили, то ж вирішив помститися. А коли усвідомив, що накоїв, - злякався. <p>Підозрюваний: «Если бы у меня не было судимостей, я бы никуда не бежал. Просто я эту прожарку уже прошел».<p>Затриманий розповів, що живе за поняттями, а тому про свій вчинок не шкодує. На запитання, чи гризе його сумління, відповідає з посмішкою. <p>Підозрюваний: «Мучает чуть-чуть, что на рыбалку поехал. Надо было никуда не ехать, и ничего не было бы».<p>Тепер чоловік знову сяде за ґрати, де вже відсидів 7 років за аналогічний злочин. <p><i>Олександр Дем’янчук, Дмитро Денисов</i> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/06/05/pokarannja_timchasov_3321.html Fri, 05 Jun 2009 15:27:15 +0300 Новини В умовах затяжної «безголовості» фастівські депутати міняють секретарів міськради ще частіше, ніж в Україні змінюються прем’єри, а тим часом проблем у комунальному господарстві міста стає дедалі більше… Фастів – потужний залізничний вузол, місто обласного значення з майже 50- тисячним населенням і солідним бюджетом (із якого кілька років поспіль держава навіть вилучала до 10 відсотків зібраних коштів). Основні надходження – податки з доходів фізичних осіб, від низки підприємств «Укрзалізниці» та приватних структур. Але останнім часом тут усе більше заплутується клубок найрізноманітніших проблем, породжених одними й тими ж обставинами – тимчасовим характером керівництва містом. Борг за спожитий газ виріс у Фастова майже до 10 мільйонів гривень. У багатьох оселях із кранів тече вода неякісна та й ще з великими інтервалами. Ледве «булькає» бізнес – місцеві приватні підприємства вже тягнуть за собою чималий «шлейф» боргів із заробітної плати. І в усіх цих негараздах, на жаль, дуже мало схожого на «тимчасове»… <p>В статті «Доки триватиме безголів’я?» йшлося про те, як за неповні два роки міськрада замінила тут чотирьох очільників. За цим показником місто стало рекордсменом не лише у Київській області. Список «відставників» відкрив позаторік міський голова Володимир Тимофєєв, який, можна сказати, запровадив «тілесні покарання» депутатів. Принаймні одному з них таки дісталося. І був суд із обвинувачувальним вироком. Відтак у зв’язку із судимістю сесія міськради достроково припинила мерські повноваження Тимофєєва. Втім, оскільки він одразу звернувся до суду (до речі, розгляд справи триває і донині), тема нових виборів міського голови відпала сама по собі, адже проводити їх можна лише по завершенню усіх судових процедур. От відтоді «булава» у Фастові пішла по руках… <p>Новому секретареві міськради Володимиру Смирнову (котрий за законом автоматично почав тимчасово виконувати обов’язки міського голови), деякі депутати – зокрема, «нашоукраїнці» – створили такі нестерпні умови, що чоловік привселюдно кинув оту «булаву». На його місце прийшов висуванець від фракції БЮТ Богдан Короленко. Але зовсім недовго протримався й він. Молодого гуманітарія (історика за фахом) підвела, як стверджують його колеги, «амбітність і відсутність господарського досвіду». За короткий час Короленко пересварився чи не з усіма депутатами, й ті зрештою задоволено проголосували за його відставку. Натомість обрали секретарем міськради «нунсівця» Віктора Сальникова. <p>Цей затримався на посаді виконуючого обов’язки міського голови найдовше – дев’ять місяців. Але в результаті нічого нового в раді так і не народилося. Окрім… чергового т.в.о. 26 березня цього року 28 депутатів із 46 висловили й Сальникову недовіру та достроково припинили його повноваження – за «низку вчинків, несумісних з інтересами міської громади». На цій же сесії новим очільником ради (а відтак і Фастова) депутати міськради тридцять одним голосом обрали Галину Поліщук – директора місцевої музичної школи. Вона, на думку більшості, мала неабиякий досвід у господарських питаннях, оскільки тривалий час займалася не так творчими питаннями, як ремонтом закладу, його тепло- і водопостачанням тощо. До того ж була депутатом ради трьох скликань… Але саме відтоді в раді розпочалася така «музика», що хоч, як кажуть, святих із хати винось! Відправлений у відставку Сальников своїм розпорядженням (хоча вже й був, як мовиться, не при «дєлах») узяв та й «заветував» рішення ради! <p>9 квітня постійна депутатська комісія з питань розвитку місцевого самоврядування ініціювала скликання позачергової, 51-ї сесії, на якій збиралися розглянути питання про відхилення розпорядження, яким Сальников «заветував» свою відставку. Проте зібралося на сесію лише семеро депутатів і засідання не відбулося. І саме цей (задокументований в акті) факт, на думку прибічників звільненого секретаря міськради, свідчить про одне: вето на рішення про відставку не подолано, отже він лишається діючим секретарем! Наступного дня відбулася ще одна позачергова сесія (за тим самим номером, що й перша), але призначена Галиною Поліщук. Вона зачитала судову ухвалу щодо призупинення рішення депутатів про відставку пана Сальникова, яку отримала буквально за кілька хвилин перед початком зібрання. Документ викликав неабияке обурення більшості: ігноруючи обов’язковість його виконання, депутати взяли інформацію до відома, підготувала апеляційну скаргу і ще раз одностайно підтвердили легітимність новообраного секретаря – тобто Галини Поліщук… Так за відсутності мера Фастів отримав одразу двох виконуючих обов’язки. Тимчасово. <p>За словами Віктора Сальникова, рішення депутатів «неправомірне», адже саме при ньому Фастів уперше зайняв друге місце серед інших міст Київської області за соціально-економічними показниками. Своєю незаперечною заслугою пан Сальников вважає також і те, що наприкінці минулого року бюджетники отримали не лише заробітну плату, а й надбавки та матеріальну допомогу до відпусток тощо. Список великих діянь на благо Фастова був, очевидно, настільки великим, що екс-секретар (чи то в.о. міського голови?) доручив оголосити весь перелік своєму помічникові. За таке ж медалі треба давати, а не з роботи виганяти! Розпочато капітальний ремонт деяких доріг, дахів і під’їздів. До комунальної власності повернуто тепломережі (чого не змогли зробити попередники). Завдяки цьому влада отримала безпосередній контроль за діяльністю підприємства, може впливати на його фінансово-економічну та тарифну політику, надавати у разі чого фінансову допомогу, а також призначати нових керівників… А плани які були! Наступним кроком мала стати приватизація деяких котелень, кошти від якої пішли б на погашення боргів, модернізацію тепломереж. Але головне – зумів домовитися з Академією аграрних наук про передання місту частини угідь дослідного господарства «Фастівське» (270 гектарів) аби забезпечити людей земельними ділянками для ведення особистого господарства. За що, начебто, й постраждав. <p>Прихильники відстороненого секретаря подейкують, що за місяць до березневих подій до Фастова навідувався народний депутат із фракції БЮТ у Верховній Раді, який поставив кілька умов перебування пана Сальникова на посаді, але той відмовився їх виконати. Тоді, мовляв, партія почала «тиснути» на своїх членів у міськраді, що й спричинило відставку секретаря… <p>Ця «легенда» і зігріває тепер душу відставленого, бо свою ухвалу про призупинення рішення «доленосної» сесії суд таки скасував. І віднині новообрану Галину Поліщук можна вважати легітимним секретарем міськради. Тут би їм усім – колишнім і нинішнім – заспокоїтися нарешті та взятися за роботу замість з’ясування стосунків. Та, мабуть, пече… <p>– Ті, хто потрапляв у керівне крісло, чомусь одразу забували, що вони – не мери, а лише секретарі міськради на яких покладено певні обов’язки з управління містом і депутатським корпусом, – пояснила Галина Поліщук. – Віктор Сальников, відчувши себе господарем міста, із жовтня минулого року в обхід депутатського корпусу надавав дозволи на проведення передпроектних робіт з надбудови мансардних поверхів на об’єктах комунальної власності своїй дружині та одно- партійцеві, на спорудження готельного комплексу з дитячим кафе за міським Палацом культури, що може призвести до руйнування фундаменту і стін. Взяв на баланс міста «теплове» господарство разом із багатомільйонним боргом (як його погасити нині – невідомо). Хотів зробити те саме з водоканалом, але не встиг… Влада начебто отримала від дослідного господарства 270 гектарів землі, але фактично може розпоряджатися лише 135-ма гектарами (така була домовленість з керівництвом академії). Хто освоюватиме решту території і де державний акт на землю – невідомо. Чимало є претензій і до списків: серед бажаючих отримати наділи багато тих, хто вже давно їх має. Усе це викликало невдоволення у більшості депутатів і вони проголосували проти такого «стилю» керівництва. Моє ж завдання сьогодні – утримати ситуацію під контролем до наступних виборів міського голови, принаймні не погіршити її. Зберегти комунальне майно і землю – те, що лишилося від попередника. Забезпечити місто водою, газом і теплом. Від якихось кардинальних, різких рухів поки що утримуюся, бо тривають судові розгляди. <p>Для самого Фастова, за великим рахунком, триває покарання тимчасовістю влади. Без права на «амністію»? <p><i>Володимир ГАЛЕГА, «Місто і люди»</i> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/06/02/ljud_mi_nas_zrobit_p_3240.html Tue, 02 Jun 2009 13:46:50 +0300 Новини <i>Поезія – це завжди неповторність,</i><p><i>Якийсь безсмертний дотик до душі.</i><p><i>Ліна Костенко</i> У цьому шаленому світі людині необхідний порятунок для душі. Інакше практичні потреби поглинуть її цілком, примусять вгамувати всякі почуття – ці найкращі вияви людського, а то й знищать їх, перетворивши мозок на раба прагматизму.<p>Особистість повинна любити й ненавидіти, плакати й сміятися, зазнавати душевних потрясінь і солодкого спокою. Що є рушієм суспільного розвитку, шляхом до цивілізації, яка не знищить, а врятує світ? Любов і краса! Хай філософи напишуть ще сотні книг, намагаючись відповісти на ці запитання, а кожен з нас шукає свою дорогу, свої радощі в житті, своє щастя.<p>У постмодерному суспільстві ми – істоти, яким ніяк не вдається знайти свою суть і зрозуміти глибину існування. Що ж може стати на поміч загубленій і забутій серед хаосу побуту, розрахунків та вигод людській душі? Що сприятиме формуванню достойного “Я”? І навіть не одного, а всієї їх сукупності, що зветься соціумом.<p>Не прилучившись до високого мистецтва, не стривоживши серце красою і силою поетичного слова чи гармонією фарб на полотнах світових шедеврів, не знайдемо себе.<p>Поезія творить дива. Це – благодать, це спасіння, пожива для розуму, згусток почуттів, переживань. І навіть коли боляче торкає щось всередині, це – неповторне творіння, здатне виховувати внутрішню силу.<p>Творчість С.М.Жук допомагає учням і вчителям Пилипівської ЗОШ І-ІІІ ступенів очиститися і піднятися над собою. Зустрівшись з поетесою на загальношкільному уроці поезії 22 травня, вони були вражені багатством душі Світлани Михайлівни й могутністю поетичного слова, наповненого любов’ю до природи, до України, до людини.<p>Зі сцени звучали вірші, потім говорила письменниця. Півтори години у залі всі сиділи непорушно. Довірливо блищали очі слухачів, праця душі творила в кожному Людину – багату, мудру, уважну, бережливу, люблячу, розуміючу. Ніщо не здатне зробити з цією людиною більшого.<p>“Не даруйте мені букетів, – просила літераторка. – Мені боляче дивитися, як вони потім в’януть, вмирають”. Їй подарували вазон – вогняні “стріли Амура”. <p>Дорогу гостю проводжали стоячи аплодисментами. Найбільшою цінністю були в той день збірки віршів С.М.Жук, які вона привезла з собою. Ціна поезії висока, а книжечки Світлана Михайлівна хотіла просто роздарувати, однак діти не погодилися – зібрали гроші у фонд майбутніх збірок: хоч сума й скромна, зате почуття причетності до великої справи окрилювало, підносило, сповнювало гордістю, самоповагою. http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/06/01/gra_podaruvala_radis_3200.html Mon, 01 Jun 2009 14:47:19 +0300 Новини Минулої неділі в селі Пилипівка відбулися районні змагання серед сільських школярів 1995-1996 р.н. “Даруймо радість дітям”, організовані районною організацією ФСТ “Колос”. Чемпіонський титул вибороли представники Фастівецької ЗОШ (тренер Ю.П.Свиридович). Далі команди розташувалися у такому порядку: МалоснітинськаЗОШ (тренер О.Л.Ольшанський), Пилипівська ЗОШ (тренер В.М.Христенко).<p>Кращими гравцями турніру визнано: Богдана Бойка (с. Фастівець), Олександра Романова (с. Мала Снітинка), Дмитра Литвиненка (с. Пилипівка). Кращим бомбардиром став Іван Діденко (с. Пилипівка) – на його рахунку три забитих м’ячі.<p>Голова районної організації ФСТ “Колос” Микола Журба відзначив, що з кожним роком ці змагання набувають все більшої популярності, подякував дорослим за увагу і таку потрібну роботу з дітьми, вручив командам м’ячі та призи.<p>Попереду на хлопчаків чекають нові поєдинки. Тож нехай не згасає у них любов до цієї захоплюючої гри.<p>Тетяна МАНЬКОВА,<p>учениця Фастівської ЗОШ №4 http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/05/28/perevirka_roboti_gra_3138.html Thu, 28 May 2009 16:10:45 +0300 Новини Трагедія, що сталася в одному з гральних салонів Дніпропетровська, загиблі і постраждалі в результаті пожежі люди – все це сколихнуло країну, змусило по-новому подивитися на те велике соціальне зло, що швидко поширюється внаслідок своєрідної хвороби – ігроманії.<p> За висновками фахівців, від неї залежить 70% молоді. Як шкідлива, згубна людська пристрасть, ігроманія займає перше місце після такої негативної асоціальної залежності, як наркоманія.<p>Як можна протидіяти подібним явищам, що набирають обертів зі швидкістю звуку, руйнуючи здоров’я, психіку людей, завдаючи матеріальних збитків сім’ям? Як виконується розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року №494-Р “Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян” органами виконавчої влади міста, відповідних служб, у компетенцію яких входять питання забезпечення безпеки мешканців Фастова?<p>Протягом останніх днів виконавчим комітетом міської ради спільно із працівниками прокуратури, міського відділу внутрішніх справ ГУ МВС України в Київській області, районного відділу ГУ МНС України у Київській області, податкової інспекції та фахівцями санепідстанції було здійснено перевірку з дотримання вимог чинного законодавства у роботі розважальних закладів, що функціонують у Фастові.<p>Згідно з наказом від 08.05.2009 р. №650 “Про зупинення дії ліцензії Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор” працівниками правоохоронних органів було перевірено 12 суб’єктів підприємницької діяльності і як наслідок – призупинено роботу 21 грального закладу. Це зали гральних автоматів ТОВ “Клуб-2005” (вул. 1 Травня, 1 та вул. 9 Січня, 8). Приміщення, де розміщені зали, не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією, не проведено вогнезахисну обробку дерев’яних елементів облицювання стін, не забезпечено первинними засобами пожежогасіння згідно з відповідними нормами, відсутнє евакуаційне освітлення.<p>Схожі порушення виявлено і в залі гральних автоматів ТОВ “Альфа-21” (вул. 1 Травня, 10). Тут відсутнє евакуаційне освітлення, автоматична пожежна сигналізація знаходиться в неробочому стані.<p>За результатами перевірки комісією було виявлено аналогічні порушення і в залі гральних автоматів ПП “Алкіон” (вул. Соборна, 65).<p>Не було виявлено порушень у роботі ТОВ “Слот Казино” (вул. 1 Травня, 13).<p>Перевірка роботи розважальних закладів, що виникли на хвилі поширення в країні грального бізнесу, продовжується.<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/05/25/til_ki_fakti_3042.html Mon, 25 May 2009 14:24:49 +0300 Новини У комунальному підприємстві „Фастівтепломережа” намітилася тенденція до зменшення як заборгованості самого підприємства, так і до заборгованості перед ним споживачів його послуг. Але, попри це, фінансова ситуація продовжує залишатися тут надзвичайно складною. Керівництво підприємства разом із міською владою шукає шляхи виходу з неї. Поки що найреальнішим таким шляхом бачиться суворий режим економії коштів фонду заробітної плати. Як повідомив на останній за часом апаратній нараді в міськвиконкомі директор „Фастівтепломережі” Анатолій Бондарчук, від цього понеділка тридцять п’ять працівників підприємства пішли у відпустку за власний рахунок, і таку само безоплатну відпустку матимуть поетапно всі фастівські теплопостачальники. Йде мова також про запровадження режиму неповного робочого тижня – чотириденки. Варто зауважити, що таким чином пробують пережити кризу більшість фастівських підприємств. Колектив „Фастівтепломережі”, запевняє Анатолій Бондарчук, звістку про те, що на деякий час доведеться затягти паски – щоб зекономити гроші на зарплатню під час наступного опалювального сезону, сприйняв досить спокійно. Втім, в. о. міського голови, секретар міськради Галина Поліщук хоче ще раз зустрітися з працівниками цього комунального підприємства – щоб знову обговорити з ними проблеми і перспективи „Фастівтепломережі”.<p>* * *<p>А „Фастівводоканал” тим часом спробував рішуче поборотися зі своїми боржниками – відключивши воду тим, хто злісно не сплачує рахунків. Перша атака виявилася малоефективною. Водопостачальники виїздили за двадцятьма адресами, але впустили їх лише до двох домівок. Люди просто не відчиняли дверей. Або – втікали, як, наприклад, один із фастівчан, який завинив за воду та водовідведення аж три тисячі гривень. Тож надія на те, що боржників можна змусити розплатитися шляхом припинення подачі їм води, луснула. А відключати цілі стояки не можна – адже система водопостачання проходить транзитом через усі квартири – і ті, чиї власники мають борги, і ті, за якими ніякої провини перед „Фастівводоканалом” немає.<p>Борг населення перед підприємством водопровідно-каналізаційного господарства складає наразі шістсот тисяч гривень. Це – майже така ж сума, яка щомісяця виставляється у рахунках. І саме ці борги споживачів спричинюють майже постійну загрозу припинення подачі електроенергії на об’єкти водоканалу, а отже, таку ж постійну загрозу припинення водопостачання всього міста. Ось і зараз підприємство має проблему зі сплатою за електроенергію. Чи вдасться її владнати, фастівчани відчують на собі вже в найближчі дні.<p>* * *<p>Останнім часом на кожній апаратній нараді однією із центральних тем стає тема благоустрою Фастова. На переконання в.о.міського голови, секретаря міськради Галини Поліщук, обмежуватися одним лише весняним двомісячником не можна, благоустрій та підтримання порядку у місті повинні стати справою постійною. А ще – справою кожного. На жаль, поки що це усвідомили далеко не всі фастівчани. Особливо це помітно у приватному секторі, де біля деяких будинків – цілі смітники. Щоб припинити це неподобство, Галина Поліщук пропонує активніше задіювати систему штрафування за порушення правил благоустрою. Каже, що штрафи – нехай навіть невеликі – все одно стимулюватимуть фастівчан до наведення порядку біля своїх обійсть, у результаті чого впорядкованішим стане увесь Фастів. <p>Людмила УРЛАПОВА http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/05/19/_fastivteplomerezha__2966.html Tue, 19 May 2009 18:16:39 +0300 Новини Ці збори не залишили байдужим жодного з присутніх на них. Інакше й не могло бути, адже йшлося про долю підприємства разом з його колективом. Високу ноту відвертості й критичної оцінки стану, в якому опинилося комунальне підприємство “Фастівтепломережа”, задала секретар міської ради, в.о. міського голови Галина Поліщук. Врешті-решт, це зібрання краще назвати зустріччю секретаря міської ради з трудовим колективом “Фастівтепломережі”, бо воно не протоколювалося, не приймалося на ньому рішення чи резолюція. Хоча, певно, не зайве було б піти саме таким шляхом: принаймні, у протоколі було б зафіксовано і раціональні пропозиції, і вистраждані роздуми людей, які віддали цьому підприємству більшу частину свого життя, і сподівання на стабілізацію діяльності підприємства із своєю трудовою біографією, своїми традиціями.<p>Зустріч, що відбулася 7 травня у адміністративному приміщенні “Фастівтепломережі”, мала свою передісторію. На одній із квітневих нарад секретар міської ради Г.Ф.Поліщук порушила проблему теплозабезпечення фастівчан у новому опалювальному сезоні. Її пряме питання тепловикам: “Чи будемо з теплом 15 жовтня?” залишилося, по суті, без відповіді. Тоді й прийшло рішення – відповідь шукати в трудовому колективі. Вона хотіла дізнатися: а що скажуть прості робітники з приводу того, чому підприємство опинилося майже в стані банкрута? Як сталося, що теплоспоживачі стали масово переходити на індивідуальне опалення, відмовившись від послуг “Фастівтепломережі”? Чому керівництво не працювало на розвиток підприємства? Чому, маючи понад 7 млн. грн. боргу, воно продовжує нарощувати борги? Чи конструктивно проводиться робота з боржниками, які сьогодні заборгували більше 3,5 мільйона гривень?<p>Наразі спробуємо скористатися тією нелегкою паузою, що зависла у залі після низки таких непростих питань. Нагадаємо читачам, що рік тому, у квітні 2008 року, “Перемога” оприлюднила інтерв’ю із заступником міського голови Олексієм Цвібелем зі знаковою назвою “Фастів без “Фастівтепломережі”. Райдужна мрія чи реальна перспектива?”. В інтерв’ю йшлося про перспективи реорганізації системи теплозабезпечення Фастова, яка в основному полягала в тому, щоб “у всіх квартирах стояли двоконтурні котли – і кожен фастівчанин сам себе забезпечував теплом”.<p>Минув рік. За цей час “Фастівтепломережа” після кількарічної тяганини нарешті перейшла з обласної комунальної власності до фастівської міської. Від централізованого теплопостачання відмовилася велика частина споживачів. Залишилося близько 3 тисяч, ймовірно, більшість їх з числа соціально незахищених громадян. Фінансово-економічна криза свої щупальця запустила й в цю сферу, позбавивши можливості багатьох взяти кредит на встановлення індивідуального опалення.<p>Отже, місто наодинці залишається з нагальною проблемою: бути чи не бути “Фастівтепломережі”? Чи раціонально утримувати вельми затратну систему заради 3 тисяч споживачів тепла? До речі, у будь-кого може виникнути питання: а чи так вже це й багато – 3 тисячі? Як на нашу думку, то багато – це ціле містечко на 50 шістдесятиквартирних багатоповерхівок, і, зрозуміло, їх житлово-комунальні потреби задовольняти необхідно.<p>Але повернімося до зали, де відбувається свого роду доленосна розмова сторін – владної і трудового колективу. Галина Федорівна відверто зізналася, що її критикують за бажання реанімувати майже мертву структуру, тобто “Фастівтепломережу”. Сама вона так не вважає, бо, за її словами, розуміє, що необхідно зберегти не просто роботу для 300 працівників підприємства, а насамперед – спеціалістів цієї відповідальної справи. З цим й пришла до людей: яким вони бачать вихід з вкрай складної ситуації?<p>Самокритично оцінив стан справ на рідному підприємстві інженер Леонід Тарасенко:<p>– Діагноз хворобливого стану підприємства відомий – зношеність комунікацій, слабкий коефіцієнт корисної дії. Відома й причина цього – підприємство лише віднедавна стало належати місту, а до того було підлеглим Броварам, потім – облраді. Тут достатньо одного прикладу: за 20 років теплосистему промивали лише один раз, то що вже казати про модернізацію устаткування? До того ж з введенням в експлуатацію нового підприємства “Фастівтепло” було внесено дисбаланс у нашу роботу зі споживачами. На мою думку, система індивідуального опалювання у багатоповерхівках – явище тимчасове. Про це свідчать аварійні випадки в окремих містах України, що, на жаль, трапляються все частіше. Ми повинні не просто зберегти своє підприємство, а бути єдиними постачальниками тепла в місті.<p>Присутній на зустрічі заступник міського голови Олексій Цвібель у своєму виступі пояснив кроки міської ради щодо створення ще одного підприємства в місті – постачальника тепла “Фастівтепло” та передачу внутрішніх мереж, як вимушені заходи, пов’язані з багатьма факторами, в тому числі й підвищенням вартості тарифів. <p>Тривогою за майбутнє “Фастівтепломережі” були пройняті всі подальші виступи її працівників. Про заборгованість населення на загальну суму 3,5 млн. грн. і шляхи її обов’язкового стягнення говорила начальник юридичного відділу Тетяна Шилан. Гостро критикували методи керівництва колишнього директора підприємства Петра Шевчука і в.о. директора Анатолія Бондарчука працівниці з багаторічним стажем роботи у “Фастівтепломережі” Людмила Кравчук, Тетяна Мацкевич та Людмила Шумченко. Йшлося й про “роздутість” штату, й про встановлення невиправданих надбавок до зарплати за умов невиконання плану, про раціональність використання кредитів, що бралися підприємством. <p>До речі, Петро Шевчук, який теж вважається ветераном “Фастівтепломережі”, пропрацювавши тут 22 роки, з яких 6 – її керівником, прийнявши критику, запропонував як вихід зі складної ситуації переведення 11 котелень до іншого комунального підприємства – “Фастівтепло”. В.о. директора “Фастівтепломережі” Анатолій Бондарчук теж бачить вихід у реорганізації міської теплосистеми, а саме: злитті двох комунальних підприємств – “Фастівтепломережі” і “Фастівтепло” – в одне. <p>Наприкінці гострої та принципової розмови, що подекуди набирала нотки досить неприємної тональності, секретар міської ради Галина Поліщук резюмувала, що вона, на жаль, не почула насправді конструктивних пропозицій, не побачила реального виходу з патової ситуації підприємства. Вона підкреслила, що не мала наміру під час зустрічі порушувати кадрові питання, бо нині є проблеми значно серйозніші: треба зберегти підприємство, зберегти спеціалістів-комунальників трисотенного колективу, а для цього в ньому необхідні єдність думок і виваженість дій.<p>Заборгованість фастівчан за спожите тепло треба ліквідувати, як і всім боржникам в Україні, до 1 вересня, інакше “Нафтогаз” не укладе договори на постачання палива на новий опалювальний період. Щоб вижити, констатувала Галина Федорівна, необхідно поставити на облік кожну копійку, ретельно проаналізувати всі витратні статті з метою економії коштів, більш відповідально поставитися до збору заборгованості за спожите тепло. <p>Звісно, однією зустріччю з трудовим колективом міцний вузол проблем “Фастівтепломережі”, що затягувався роками, розв’язатися не міг. Пошуки вирішення питання щодо своєчасного початку нового опалювального сезону триватимуть. До них долучаться і депутати міської ради, доведеться міській владі походити і коридорами вищих інстанцій, щоб привернути увагу, а головне – допомогти місту.<p>Але в самому факті проведення такого заходу секретарем міської ради вбачається певний позитив. По-перше, добре, що міська влада почала дбати про новий опалювальний сезон, коли ледве закінчився попередній. По-друге, а про це сказали самі учасники зустрічі з секретарем міської ради, в.о. міського голови Галиною Поліщук – члени трудового колективу “Фастівтепломережі”: “З нами давно ніхто так відверто не говорив. Тепер будемо сподіватися на краще, бо відчули справжнє занепокоєння і стурбованість влади міста роботою нашого підприємства”. <p>Матеріали підготувала Зоя ЗІНОВ’ЄВА http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/05/18/de_panue_zlagoda_j_l_2923.html Mon, 18 May 2009 14:52:02 +0300 Новини Напередодні Дня матері і Дня сімей ми їхали з начальником Фастівського районного відділу у справах сім’ї та молоді Л.Л.Береговою в село Червону Мотовилівку. Дорогою Людмила Леонідівна розповідала, які прекрасні сім’ї там живуть: у суспільстві, де проблеми моралі й духовності стоять мало не на першому місці, де все купується й продається, де більшість людей основне питання “Як жити?” замінили іншим – “Як влаштуватись?”, де сотні матерів залишають своїх дітей ще в пологових будинках, відмовляючись від них, – у такому суспільстві є сім’ї, які не лише про своїх дітей дбають, а й чужих виховують. Причому, в Ч.Мотовилівці – це масове явище.<p>Намагаючись з’ясувати, що керує людьми в цій ситуації, я сподівалася почути від них щось особливе, якийсь секрет. Але ніяких секретів мотивації своїх геройських вчинків вони не мають і нічого героїчного чи навіть особливого не бачать у тому, щоб прихистити сироту чи недоглянуту дитину. Це їхня громадянська позиція: “А чому б не взяти? Умови у нас хороші”.<p>Справді, всі діти живуть у добре облаштованих теплих будинках з водопроводом і газовим опаленням. Чисто, просторо, світло, затишно. Є телевізори, комп’ютери, побутова техніка. Звикаючи до цих речей, з часом перестають їх помічати і сприймають це як належне. А до батьківської і материнської ласки, уваги діти ніколи не бувають байдужими і ніколи не наситяться ними вдосталь, бо роки, прожиті в дитинстві без любові, наздогнати неможливо. Багатьом із цих дітей часто не вистачало таких найпотрібніших у світі речей. Приведені в дитячі сімейні будинки чи прийомні сім’ї, вони зовсім не викликали почуття розчулення від самого тільки вигляду милої дитини – недоглянуті, хворі, відсталі в розвитку, неговіркі, замкнені і сумні, пробуджували в серцях майбутніх батьків хіба що жаль і бажання швидше нагодувати їх, приголубити, відродити в маленькому тілі життя. Таким з’явився в сім’ї Алли та Миколи Бурдюженків Саша, якого жартівливо називають Сан-Санич, – у свої 5 років він мав вигляд півторарічної дитини, зовсім не вмів говорити (!), хворів, боявся людей. Хлопчик був заляканий вітчимом, який часто бив малого. Не одну ніч довелося мамі Аллі просидіти біля його ліжечка. Зараз Саша тимчасово живе в Іспанії, а миле усміхнене личко 11-річного Сан-Санича дивиться на нас із портрета на стіні. “Іконостас”,– милується Алла Петрівна портретами дітей, які жили чи тепер живуть у їхньому домі.<p>Дитячий будинок Бурдюженків <p>відкрито в 2000 році. Міжнародний благодійний фонд “Надія і житло для дітей України” виділив двоповерховий будинок, яким вони дуже пишаються і завжди підтримують у ньому порядок. З того часу чотирнадцятьом дітям нові їхні батьки допомогли відродитися до життя. Зараз Алла Петрівна і Микола Петрович виховують 9-ох дітей. Троє з них (Таня, Надя, Саша) перебувають в іспанських сім’ях, а решта – шестеро (Юля, Катя, Олена, Ірина, Коля, Женя) – мирно і дружно живуть тут. У всіх дітей, крім Жені, є рідні мами, але вони до дитячого будинку ніколи не приходять, у них своє життя, в якому народженим ними місця немає. Хто ж тоді кому рідний? <p>Усі разом прийшли зі школи, чемно привіталися, поговорили з гостями про життя-буття, похвалилися успіхами в школі (хтось “10” заробив, а когось просто відзначили), Алла Петрівна додала слова вдячності вчителям Борівської ЗОШ І-ІІ ст. і, зокрема, Сергієнко Людмилі Миколаївні, які не лише на уроках вчать дітей, а й домашні завдання допомагають їм робити щодня. Діти якось мляво, неохоче згадали часи “до” і вже радісніше – “після” того, як вони тут з’явилися. “Туди” повертатися ніхто не хоче. Коли піднялися на другий поверх у спальні перевдягатись, нас при нагоді запросили оглянути ці кімнати. Потім гостинно запропонували пообідати разом. Від обіду ми скромно відновилися, подякувавши, а пропозицію поїхати до будинку колишніх вихованців Чистяків – Іри й Толі, який Бурдюженки їм придбали за власні кошти, взявши кредит у банку на суму 20 тис. грн., згодилися. Хороми, звичайно, не царські, але приємно вражає чистота, до якої Ірина відомо де привчилася, і доглянутий однорічний синок тулиться до мами – його Іра нікому не віддасть, сама в житті настраждалася, лиха зазнала. Брат тривожить – часто випиває, завдає сестрі клопоту – не все просто складається. Дядько Коля приходить, допомагає, це він вже нам розказує надворі, що і де названа донька посадила-посіяла, радіє за неї – господиня. І ми радіємо, що є на світі люди, чутливі до чужої біди, готові присвятити нерідним дітям не день, не два, а все життя. Для всіх сільських дітей Микола Петрович змайстрував дитячий майданчик, показує нам і сам тішиться, як дитина, – і гойдалки розфарбовані, і казкові будиночки справжні, дерев’яні, дарма, що не всі люди навчились шанувати чиюсь працю і вже навколо лавочки насмітили, він не зупиниться: буде тут і пісочниця, і атракціони…<p>Поляк Тетяна Юріївна та Володимир Михайлович виховують своїх трьох дітей та племінницю. У будинку достаток, який досягається немалими зусиллями: батько працює приватним підприємцем – робить паркани, колодязі, ремонти. Мати – медсестра лікувального закладу в м. Боярці. Вдома підсобне господарство: двоє поросят, 30 курчат-бройлерів, 40 качок, колись ще й корова була. Допомагає бабуся Алла. На всьому намагаються заощаджувати і знають, в яких магазинах Фастова дешевший одяг купити, хліб печуть вдома самі (один мішок муки за 150 грн. на півтора місяця вистачає). Тетяну Юріївну колись здивувала незнайома жінка на базарі, яка шукала каструлю для борщу ємністю 3 літри – у сім’ї Поляків варять борщу не менше, як 8 літрів. Батьки все життя присвятили дітям: навчили людяності, до книжок долучили, щороку на море возять, у цирк, гідропарк. Яна навчилась танцювати, Ваня – футболіст.<p>Знайомство наше з цією сім’єю почалося з Дениса, який вже вивчив “Буквар” і, за українською традицією, вилізши на стілець, виразно прочитав напам’ять вірш. Старші діти навчаються в Києві. Ваня буде механіком, Яна – лікарем. Марина займається індивідуально з учителями, оскільки цього року в селі 9-го класу нема. Усі живуть за строгим графіком, у якому навіть зміщення на 15 хв. не допускається, бо тоді щось залишиться незробленим. Таке насичене життя подобається всім – воно наповнене клопотами й сенсом, іншого тут ніхто й не уявляє.<p>“Не бійтесь брати чужих дітей у сім’ю”, – просила нас звернутися через газету до всіх батьків Тетяна Михайлівна Озеруга, яка разом з Олександром Ірсоновичем, своїм чоловіком, виховують 9 дітей. Пенсіонерка, інвалід, вона знаходить сили і тепло для своїх і чужих, забуваючи, де чиї, і дбаючи про всіх однаково. Перше наше враження від будинку Озеруг – це столик надворі, за яким діти смачно їли галушки, і 20 пар взуття різного розміру і ґатунку, що були рівненько складені в коридорі. А далі піаніно – на ньому грають усі діти, бібліотека, комп’ютер. У матері є дві години особистого часу: з 22.00 до 24.00. Господь, кажуть, допомагає їм переборювати всі труднощі, серед яких найважче вирішити матеріальні, адже сім’я отримує від держави лише по 150 грн. на кожну дитину та ще 600 грн. пенсії матері. Батько працює сантехніком у Києві. Грошей не вистачає.<p>Цього дня не вдалося нам зустрітися ще з однією вартою уваги людиною – Анатолієм Вадимовичем Сахаровим із Великої Снітинки, який сам виховує п’ятьох дітей. Поговорили ми лише з Олегом та Дімою. Розповідь про їхню незвичайну сім’ю відкладемо на якийсь час.<p>Великою проблемою, бідкається Л.Л.Берегова, є те, що зараз у районі 152 дітей, вихідців із дитячих будинків, прийомних сімей, не мають власного житла. Досягнувши повноліття, вони не знають, куди йти, і часто ще довго живуть у тих же сім’ях, як наприклад, у Кравченків із Скригалівки. З бюджету на ці потреби грошей не виділяється. Замало і 40 тис. бюджетних коштів, якими розпоряджається відділ, для різних видів допомоги. У районі 5 дітей із діагнозом “дитячий церебральний параліч” постійно потребують санаторно-курортного лікування, а одна путівка коштує близько 3 тис. грн. Міжнародний дитячий табір відпочинку “Артек” теж недоступний. Ці питання чекають вирішення. Не можна заощаджувати на потребах дітей. Батьки віддають їм все, що можуть, а влада повинна їх підтримати.<p>Важко у святковий день побажати щось людям, які мають найголовніше – любов. Вони не потребують співчуття, їм хочеться трішки уваги від влади і розуміння від людей. Хай отримають все, що їм треба, бо в них же – діти…<p>Оксана СІДЬКО http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/05/13/nemerknuche_svitlo_p_2848.html Wed, 13 May 2009 17:39:09 +0300 Новини Мало хто з жителів міста і району знає, що в с. Кищинцях на Фастівщині проживає 87-річний інвалід Великої Вітчизняної війни, ветеран праці Олександр Мусійович Журба. Важким і безрадісним було дитинство в дітей цієї пори – розруха часів громадянської війни, примусова колективізація і, як наслідок, страшний голодомор 1932-1933 років, який їм довелося пережити разом зі своїми батьками, старшими братами і сестрами в злиднях і нестатках, в голоді і холоді. Але в переважній більшості в них було нестримне бажання вчитися. Такими наполегливими виявились троє юнаків із села Олександр Журба, Степан Дейнега і Никон Кравченко, які за п’ять кілометрів ходили в Ковалівську середню школу Васильківського району. Після її закінчення вони виявили бажання присвятити своє життя військовій справі, вступивши в 1939 році до Харківського військового артилерійського училища. За тиждень до початку війни їх випуск перекинули на полігон під Суми для здачі екзаменів, після чого всіх курсантів вишикували на плацу, зачитали наказ про присвоєння кожному звання лейтенанта, видали обмундирування, сухий пайок, квитки на поїзд і направлення в певну військову частину.<p>Олександр Журба став служити в 232-й стрілецькій дивізії, яка на той час дислокувалася неподалік Чернігова, в лісах над Десною. Молодий лейтенант ще не встиг освоїтися на новому місці, як по бойовій тривозі були підняті всі полки дивізії вранці 22 червня 1941 року.<p>Війна... Фашистські літаки уже бомбили Житомир, Київ, Мінськ, Одесу... Їхній дивізії було дано наказ йти на захід, в бік Гомеля...<p>– Потім ми, – пригадує ветеран, – своїм ходом дісталися білоруського містечка Лоєв, на поромі переправились через Дніпро, взяли курс на Гомель і Бобруйськ. А при підході до Бобруйська нас атакували ворожі війська. Тут і відбулося перше бойове хрещення. Оскільки фашисти були значно краще від нас озброєні, ми змушені були відступати, а переправившись через Дніпро, взяли курс на Пирятин, але в дорозі нас наздогнав наказ повернути на Київ для надання допомоги військам Південно-Західного фронту, що вели важкі оборонні бої в радіусі Київського укріпрайону. Був початок вересня, коли наша дивізія вступила на територію Київської області в селище Згурівка і, подолавши водні перешкоди річок Супій і Трубіж, ближче підійшла до Києва. Тут нас зустрів ворог шаленим вогнем артилерії, танків і піхоти. І ми вже зрозуміли, що протистояти до зубів озброєному ворогові не в наших силах і, втрачаючи своїх бойових товаришів, змушені були відступати через Бориспіль-Баришівку-Березань-Яготин. Разом з нами відступали останні захисники Києва, безліч з яких загинули в болотах Трубежа і Супою.<p>Наша дивізія була майже повністю розбита, а я одержав поранення. Біля Згурівки з багатьма своїми однополчанами потрапив у німецький полон. Фашисти мали намір відправити полонених до Німеччини. Коли під конвоєм нас повели на станцію, вдалося забігти у чийсь двір: у думці було одне: або втечу, або там, на чужині, загину. Сталося диво – я врятувався. Повернувся в своє рідне село, яке на той час було окуповане німцями, яких по селах було не так вже й багато, бо їхні регулярні війська пішли далі на схід.<p>У кожному селі був обраний староста та поліцаї, які добровільно пішли до німців на службу. Довелося людям змиритися з новими порядками, які їм встановили. Тоді орались і засівались поля, збирався урожай, значну частину з якого забирали німці, трохи залишали і для потреб місцевих жителів. Дівчат і хлопців стали вивозити на примусові роботи до Німеччини, тож доводилося постійно переховуватися. А наприкінці літа 1943 року після поразок ворога під Сталінградом і на Курській дузі почалося визволення України. Зокрема, 232-а стрілецька дивізія була сформована вдруге і продовжила далі свій бойовий шлях.<p>Коли 7 листопада 1943 року танкісти 3-ї гвардійської танкової армії генерала П.С.Рибалка визволили Фастів і села району, то слідом за ними пішли в наступ полки 232-ої стрілецької дивізії, які за час кровопролитних боїв при форсуванні Дніпра, визволенні Києва та обороні Фастова настільки поріділи, що потребували негайного підкріплення. Тому польовими військкоматами були в екстреному порядку мобілізовані чоловіки й юнаки 1924-1926 років народження. Їх тільки з Кищинців набралося 25 чоловік, а О.М.Журба знову став воїном тієї самої 232-ї дивізії. Але німецьке командування ніяк не могло змиритися з втратою Києва і виношувало амбіційні плани щодо його повернення. З цією метою були підтягнуті значні сили моторизованих і танкових з’єднань зі сторони Білої Церкви, Сквири і Попільні. В ході контратаки ворогові вдалося потіснити війська Червоної Армії, які змушені були відступити на попередні позиції. Таким чином, у другій половині листопада 1943 року на далеких підступах до Києва зупинився фронт. На Фастівщині він проходив з Фастівця – західна околиця Паляничинців – річка Кам’янка – села Кожанка – Волиця – Півні – Дмитрівка. На правому березі Кам’янки й Унави були німці, на лівому – воїни Червоної Армії. Оборона тривала понад місяць. А 25 грудня війська І Українського фронту перейшли в наступ, в їх числі – і воїни 40-ї армії та її 232-а дивізія, яка знаходилися на лівому крилі фронту в напрямку Білої Церкви, а праве крило атакувало ворога в напрямку Попільні, Козятина, Житомира. <p>Далі ветеран пригадує, як 232-а дивізія разом з чехословацькою бригадою Людвіка Свободи вели важкі кровопролитні бої протягом чотирьох днів за визволення Білої Церкви. 4 січня місто над Россю, за яке віддали своє життя більше тисячі бійців, було визволене, а дивізія була нагороджена орденом Червоного Прапора.<p>Війська з боями просувалися на південь в напрямку Умані. Гітлерівцям вдалося утриматися в районі Канева. В Корсунь-Шевченківському угруповання військ противника утворило глибокий виступ, що вклинився між 1-м і 2-м Українськими фронтами та нависав над суміжними флангами фронтів, сковуючи свободу маневрування наших військ. Німецько-фашистське командування вперто обороняло цей виступ, розраховуючи використати його плацдарм для наступу на правий берег Дніпра. Завдання – зустрічними ударами оточити й знищити угруповання, що тут оборонялось. Початок наступу був визначений на 25 січня, і вже 28-го в районі Звенигородки зовнішнє кільце оточення замкнули танкісти 1-го і 2-го Українських фронтів. Слідом за танковими з’єднаннями наступали піхотні частини армій та 5-го Гвардійського кавалерійського корпусу.<p>Так, вже 31 січня був створений міцний фронт оточення на зовнішньому і внутрішньому кільці оборони, де опинилося 10 дивізій і одна бригада – це близько 80 тисяч солдат і офіцерів противника, до 1800 гармат і мінометів, більше 250 танків і багато іншої військової техніки. Воїни 40-ї Армії знаходилися на зовнішньому кільці оточення, а її 232-а дивізія займала оборону в багатьох селах Жашківщини. Німці чинили впертий опір, безперервно атакували танками, обстрілювали далекобійними гарматами, бомбили з літаків. Це, за словами Олександра Журби, було справжнє пекло, якому, здавалося, не буде кінця, і так протягом майже місяця.<p>Радянське командування, враховуючи безвихідне становище ворога, проявило акт гуманізму – оголосило ультиматум про припинення бойових дій, гарантуючи життя всім полоненим. Але німецьке командування, розуміючи всю безнадійність і приреченість свого становища, підкоряючись наказу Гітлера та вірячи ще в його обіцянки про порятунок, відхилило його. А закінчувався ультиматум так: “... Якщо ви відхилите нашу пропозицію скласти зброю, то війська Червоної Армії і повітряний флот розпочнуть дії зі знищення оточених військ і відповідальність за їх знищення будете нести ви”. Солдати, офіцери і генерали німецьких військ добре розуміли, що обіцяна їм допомога не прийде, їх охопив повний відчай, особливо, коли їм стало відомо про втечу на літаках деяких генералів, командирів дивізій і штабних офіцерів.<p>Корсунь-Шевченківська битва тривала з 24 січня по 17 лютого 1944 року. За своєю значимістю вона стоїть поряд із Сталінградською битвою і Курською дугою. Особливістю її є те, що битва проходила в надзвичайно складних метеорологічних умовах. Небувале зимове потепління з дощами і туманами, які перетворили поля і дороги в суцільне болото і місиво, раптово змінювалось морозами, снігопадами і хуртовинами. І не раз доводилось бійцям і жителям прилеглих сіл через непрохідну багнюку доставляти боєприпаси на своїх плечах. <p>Далі бойовий шлях воїнів 232-ї дивізії пролягав: Умань – Могилів-Подільський – річка Прут – Молдавія – Карпати – Румунія – Угорщина –Чехословаччина, Брно. Після Корсунь-Шевченківської битви до визволення України ще залишалося довгих 8 місяців, а до остаточної перемоги – один рік і два місяці.<p>І вона, Перемога, прийшла. На грудях воїна-визволителя засяяли бойові нагороди. У світлий день Великої Перемоги Олександр Мусійович завжди одягає піджак, на якому ордени та медалі розповідають про доблесть фронтовика. Це – ордени Червоної Зірки, Великої Вітчизняної війни ІІ та І ст., Богдана Хмельницького; медалі – “За відвагу”, “За бойові заслуги”, “За перемогу над Німеччиною” та ін.<p>Капітан у відставці, інвалід другої групи (поранення дістав в обличчя, де й досі знаходиться осколок), пам’ятає трагічні й переможні дні і ночі жорстокої битви за життя на землі.<p>Олександр НЕСТЕРЕНКО, ветеран праці, с. Кищинці http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/05/12/krok_u_bezsmertja_2795.html Tue, 12 May 2009 17:12:42 +0300 Новини Парк “Молодіжний”... Тут, на пагорбі, під старою розлогою липою, сплять вічним сном 40 кращих синів Батьківщини. У почесній варті стоять блакитно-сріблясті ялини. Ця “роща” – місце кривавого бою купки бійців-прикордонників з переважаючим чисельністю ворогом. <p>Стояло спекотне літо 1941 року. Німецько-фашистські орди рвуться на схід. Проти нас йшли нелюди, жадаючі знищити все на своєму шляху. З ними на нашу землю прийшла смерть. Люди ненавиділи фашистів, які грабували, вбивали беззахисних старих людей і дітей, гвалтували, знищували культуру. Як же диявольськи треба все зневажати, щоб без сенсу, без мети, піддавати руйнуванню і вогню мирні міста і села.<p>Ми не могли допустити, щоб фашистська сволота топтала нашу землю, забирала сотні тисяч дівчат, жінок, відправляючи їх на каторжні роботи та в будинки розпусти. Світова історія ще не знала подібних злочинів. Мільйони людей піднялися на боротьбу з ворогом.<p>Яскраву сторінку в героїчній історії Червоної Армії, в безсмертну епопею захисників Батьківщини вписали бійці 91-го Рава-Руського прикордонного загону.<p>Наше місто увійшло в історію Великої Вітчизняної війни як місто, де були героїчні бої як на початку війни, так і при його визволенні. Це обумовлено тим, що Фастів як важливий залізничний вузол, що зв’язував сталевими магістралями Київ з різними напрямками фронтів, був важливим стратегічним пунктом для обох воюючих сторін. Вже 14 липня передові німецькі війська підійшли до Фастова і миттєво думали прорвати нашу оборону, але були зупинені бійцями в зелених кашкетах. Це були прикордонники 91-го Рава-Руського загону, які після виснажливих дальніх переходів від кордону західного знову вступали в бій. На той час загону були підпорядковані всі частини і підрозділи інших військ, які знаходилися у Фастові.<p>Командиром прикордонного загону був майор Яків Давидович Малий, він же був і начальником Фастівського гарнізону. Штаб оборони гарнізону розміщався в приміщенні бомбосховища, що знаходилося по вулиці Радянській. Коли стало зрозумілим, що не вдасться прорвати нашу оборону, ворог почав методичний артилерійський обстріл міста і позицій його захисників. Фастів палав, утворилася величезна хмара чорного диму, не стихало полум’я від пожеж ні в день, ні в ночі. 20 липня телефоністці Фастівської дистанції зв’язку Катерині Вороневич вдалося зв’язатися зі штабом Південно-Західного фронту, Я.Д.Малий доповів про ситуацію в Фастові та про танкову дивізію, яка підійшла до міста, зайняла позицію і стоїть в очікуванні. Сил для боротьби з танками не було. Просив допомогти.<p>21 липня стало відомо, що військовою радою фронту прийнято рішення про залишення Фастова нашими військами. Цього ж дня командувач фронтом генерал-полковник М.П.Кирпонос наказав вжити всіх заходів до прориву ворожого оточення і виходу військ з міста для з’єднання з головними силами армії.<p>Проаналізувавши ситуацію, в штабі оборони було прийнято рішення: здійснити прорив у ніч з 21 на 22 липня вздовж залізниці Фастів-Біла Церква. А для того, щоб приховати від противника справжнє місце прориву і виходу військ з Фастова, сформували групу, яка б о 23 годині раптовим ударом по ворогу на північ від залізничного вокзалу ніби створювала видимість, що проривається з оточення, таким чином, ввела противника в оману.<p>Комплектувалася група виключно з добровольців через те, що було зрозуміло – це буде їх останній бій. На нараді першим підвівся комендант першої комендатури капітан Олексій Іванович Строков і сказав: “Прошу покласти на мене командування групою і виконання нею цього завдання”. Так було відібрано 40 чоловік, із них – 3 офіцера, 6 сержантів. Озброєні вони були автоматами, трьома ручними кулеметами, достатньою кількістю набоїв і гранат. Рівно о 23-й годині група капітана Строкова зав’язала жорстокий бій з ворогом, відволікаючи його увагу, а в цей час основні сили захисників міста вийшли у напрямку села Фастівець, де потім з’єдналися з основними силами армії.<p>Вже світало, а група О.І.Строкова вела жорстокий бій, в ранковому повітрі довго було чути кулеметну стрілянину, часті вибухи гранат. З групи жоден чоловік не залишився живим. Всі полягли смертю хоробрих.<p>Цей плацдарм у мініатюрі увібрав в себе всі особливості і риси нашого народу. У давні часи таких людей зараховували до напівбогів або святих. Загальні втрати особового складу 91-го Рава-Руського прикордонного загону при обороні Фастова склали 186 чоловік.<p>Довго ніхто не знав про цей подвиг, поки в 1978 році загін “Пошук”, який створила Людмила Петрівна Бобовнікова, не розпочав свою роботу. З газети “Правда” за 1978 рік дізналася про останній бій 91-го Рава-Руського прикордонного загону, який ціною життя дав можливість вийти з оточення військовим, що захищали Фастів.<p>І вже 28 травня 1979 року був відкритий пам’ятник капітану Строкову і 40 прикордонникам, який встановлено на місці останнього бою. На відкриття пам’ятника приїхала дружина О.І.Строкова – Надія Миколаївна Строкова, їхній син Володимир та два онуки – Олексій та Олександр, які стали, як батько і дідусь, військовими. Фастівчани, які прийшли на відкриття пам’ятника, висловили Надії Миколаївні щиросердну подяку за чоловіка-героя, сина та онуків – оборонців міста. Вона ж, зі сльозами на очах, відповіла: “Я дуже рада, що тепер мій син, онуки і правнуки можуть приїхати до Фастова і покласти квіти на могилу дорогої людини”.<p>Рано закінчилася юність у покоління Великої Вітчизняної війни. Батьківщина наказала їм стояти насмерть. У боротьбі з ворогом. Ці прості, різних професій люди стали бійцями армії, готовими на подвиг в ім’я щастя прийдешніх поколінь.<p>Відповідальність за долю країни лягла і на плечі О.І.Строкова, якому на той час було трохи більше 30-ти. Він був безстрашним, сміливим воїном і гаряче любив свою Вітчизну.<p>Ми пам’ятаємо ім’я капітана О.І.Строкова. Мати втратила сина, сім’я – чоловіка і батька, а Батьківщина здобула Героя. Його ім’ям названо вулицю, на будинку №2 встановлена меморіальна дошка.<p>На жаль, цього лицаря, як і його побратимів, Вітчизна не відзначила належно за здійснення великого подвигу. Тож давайте ми, нині живущі, будемо завжди пам’ятати і шанувати їх, Героїв, які назавжди залишилися лежати у фастівській землі.<p>Після війни найкращі площі наших міст прикрасили пам’ятники безсмертним воїнам-визволителям. Батьківщина одягла їх у бронзу, намагаючись зберегти в пам’яті багатьох поколінь. Не плакати хочеться тут, а говорити про життя, з глибокою шаною схилити голову перед героями, що піднялися до безсмертя...<p>P.S. Стаття написана за сприяння ветерана Великої Вітчизняної війни, Почесного громадянина міста Фастова Віктора Мариновича Люцканова. http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/05/08/90_deputativ_sil_s_k_2757.html Fri, 08 May 2009 13:14:37 +0300 Новини Аналізуючи нашу діяльність за останні 5 років, я можу впевнено сказати, що 90% депутатів сільських і селищних рад не знають своїх прав, обов’язків і основних законів необхідних їм для функціонування. Звідси випливають абсолютно абсурдні рішення, які потім скасовуються у судах. Це звичайно, якщо такі подання до судів були. В багатьох випадках такі незаконні рішення стосуються земельних махінацій, тому зацікавлені бізнесмени забезпечують захист у судах такого беззаконня. Наша команда неодноразово стикалась з такими випадками. Звичайно, це ускладнює процес відміни незаконних рішень. Страждають громади, у яких крадеться земля при безпосередній участі депутатського корпусу. Контроль з боку правоохоронців у цій царині фактично відсутній. Прокуратура, на моє глибоке переконання, не справляється зі своїми прямими обов’язками. <p>Самі ж депутати потребують серйозних навчань по базовим речам, які їм необхідно знати, оскільки частина таких протизаконних рішень проштовхується із-за незнання законів з боку депутатів. Відповідно не знаючи законів, народні обранці не можуть передбачити наслідки своїх діянь. На жаль, районні ради, які б мали забезпечити проведення таких навчань не зацікавлені у цьому, оскільки самі приймають участь у розбазарюванні землі. <p>У містах ситуація зі знанням чинного законодавства дещо краща. Хоча, як не прикро визнавати, питання корупції цей факт не вирішує. Все одно потрібен жорсткий контроль. У першу чергу з боку правоохоронних органів, далі – правозахисників і громади безпосередньо.<p><b>Юрій Кравець</b>, <i>керівник Правозахисної Групи Київщини</i><p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/05/06/osvitnja_galuz_u_raj_2718.html Wed, 06 May 2009 18:15:20 +0300 Новини Освіта у Фастівському районі є невід’ємною ланкою в державній освітній системі України. Проте вона має особливості, визначені місцевою специфікою регіону, його економічним станом, традиціями, культурою.<p> Про завдання, проблеми та перспективи функціонування освітньої галузі розповідає начальник відділу освіти Фастівської райдержадміністрації Іван Дмитрович НЕДОГИБЧЕНКО:<p>– Отже, Іване Дмитровичу, розпочнімо бесіду з того, для кого функціонує освітня галузь району.<p>– Звичайно. На початок нинішнього року дитяче населення віком від новонароджених і до 18 років у Фастівському районі становило 5975 осіб.<p>Освітню мережу складають 28 навчальних закладів районної комунальної власності, із них – 22 загальноосвітні школи, 5 дошкільних навчальних закладів (дитячих садків) та позашкільний заклад – районний еколого-етнографічний центр. <p>Функціонування освітньої системи відповідає вимогам чинного законодавства України. Практичну діяльність відділу освіти, навчальних закладів унормовано відповідно до Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про дошкільну освіту”.<p>– Чи забезпечено потребу сіл, селищ у дошкільних закладах? <p>– У тих дитячих садках, які на сьогодні маємо, на передбаченій кількості місць (389) фактично перебувають 427 дітей, тобто вище норми на 10%. <p>Зокрема, дошкільні навчальні заклади Борової відвідують 158 дітей, а розрахунок був на 91 місце. Тобто чисельність контингенту вихованців становить 173,6% на 100 місць. <p>Це суттєве свідчення того, що в районі є гостра потреба у розширенні мережі дошкільних навчальних закладів.<p>– Щоб вести мову про якісну освіту в сучасній сільській школі, варто осучаснювати навчальні плани.<p>– Саме так. Повноцінність загальної середньої освіти забезпечується використанням як інваріантної, так і варіативної складової робочих навчальних планів.<p>Відділом освіти спільно з адміністраціями загальноосвітніх шкіл вжито заходів для розширення мережі класів з профільним навчанням. У старшій школі таким навчанням охоплено 332 учні 10-11-х класів (або 75% від загальної кількості їх ровесників). І серед освітніх систем районів нашої області це – належний показник.<p>Заклади освіти району комп’ютеризовано, під’єднано до всесвітньої мережі Інтернету. Кількість комп’ютерів у загальноосвітніх школах дозволяє повноцінно начитувати курс інформатики та розширює можливості у вивченні інших навчальних предметів – математики, фізики, біології тощо.<p>З думкою про майбутнє впроваджуємо навчання за програмою Intel®. Воно сприятиме вчителям в успішному використанні у навчально-виховному процесі комп’ютерної техніки, електронних засобів навчального призначення.<p>Базовими з впровадження цієї програми та удосконалення освітньої системи є Борівська і Великоснітинська загальноосвітні школи І-ІІІ ст. До того ж, нинішнього року у восьми навчальних закладах вчителі здійснюють апробацію 15 електронних навчальних програм з різних предметів. <p>За три роки програмою Intel® оволоділи близько 100 педагогів району. <p>– Загальновідомо, що рівень школи визначається рівнем кадрового потенціалу.<p>– І це справедливо. Підвищення професійної майстерності педагогів – вимога часу. Тому відділом освіти та адміністраціями навчально-освітніх закладів надається сприяння і всіляко підтримується ініціатива педагогів у питаннях нарощування кваліфікації. У порівнянні з 2003-2004 навчальним роком збільшилася кількість вчителів, що мають кваліфікаційну категорію “Спеціаліст вищої категорії” з 30% до 32%.<p>Спостерігається позитивна динаміка у вирішенні питань кадрового та кваліфікаційного забезпечення районного методичного кабінету. Якісний склад методичної служби є високим і становить 80%.<p>Не зупиняємося на досягнутому. Максимально використовуємо можливості підготовки педагогічних працівників до оновлення змісту освіти під час навчання на базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів на проблемно-тематичних та авторських курсах. Слухачами курсів із 2006 по 2008 роки стали 157 вчителів району, або 34% від загальної кількості освітян району, які пройшли таке навчання. А це свідчить про зростання у педагогів інтересу до фахово-розвиваючих курсів.<p>– Як мовиться, за працю – й шана. <p>– Одним із шляхів підтримки учителя, стимулювання мотивації до творчої праці є моральне заохочення. Відділом освіти на підставі пропозиції адміністрацій навчальних закладів щорічно подаються документи про відзначення педагогічних працівників нагородами Міністерства освіти і науки України, Головного управління освіти та науки Київської обласної державної адміністрації.<p>Педагогічно-освітні колективи району схвально зустріли розпорядження “Про встановлення стипендії голови Фастівської районної державної адміністрації педагогічним працівникам навчальних закладів району” (від 06.10.2008 р. №1194), “Про встановлення стипендії голови Фастівської районної державної адміністрації школярам навчальних закладів Фастівського району” (від 06.10.2008 р. №1177), “Про встановлення районної премії педагогічним працівникам навчальних закладів району “За заслуги в галузі освіти” (від 29.09.2008 р. №1151).<p>На виконання цих розпоряджень у 2008 році п’ять вчителів району нагороджені премією “За заслуги в галузі освіти” у розмірі 1000 гривень; п’ять педпрацівників, котрі підготували призерів всеукраїнського та обласного етапів олімпіад з базових дисциплін, всеукраїнського та обласного етапів конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів МАН, інших обласних конкурсів, отримують стипендії у розмірі 200-400 гривень, учні – переможці всеукраїнських та обласних етапів олімпіад, науково-дослідницьких робіт, інших конкурсів одержують стипендії у розмірі 100 гривень.<p>А те, що обдарованих дітей у нас багато, і вони заявляють про свої здобутки переконливими перемогами, свідчать попередні підсумки: призерами обласного етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін стали п’ять учнів (із Пилипівської, Кожанської та Борівської ЗОШ І-ІІІ ст.); відмінні результати показали у обласному етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої Академії Наук України шість учнів (з Борівської, Дорогинської та Веприцької ЗОШ І-ІІІ ст.).<p>Збільшення видатків на фінансове стимулювання творчої праці учителів та учнів – це свідчення про наміри керівників району підтримувати вчительство та вирішувати питання з удосконалення системи роботи з обдарованими і здібними дітьми. <p>– Ми звично називаємо школу “другою домівкою”, адже вчителі і учні проводять у навчальних класах, спортзалах, бібліотеках чимало часу. А як почуваються вони тут?<p>– За активного сприяння голови районної державної адміністрації В.О.Хрищенюка, стараннями керівників освітньої галузі району у навчально-освітніх закладах району в цілому створено комфортні умови для проведення навчального та виховного процесів.<p>Тенденція до збільшення видатків на фінансування освіти є стійкою. Для порівняння: якщо у 2007 році освітню галузь району було профінансовано на 16227,5 тис. грн., то у 2009-му передбачено 21195,6 тис. грн.<p>Із 2008 року започатковано впровадження системи енергозберігаючих технологій. Розпорядженням голови райдержадміністрації “Про роботу закладів освіти району в 2008-2009 навчальному році” (від 6.10.2008 р. №1195) було визначено заходи, спрямовані на економне використання енергоносіїв. <p>На виконання заходів встановлено металопластикові вікна у 7 навчальних закладах, побудовано 6 газових міні-котелень, завершено капітальний ремонт Червономотовилівської ЗОШ І-ІІ ст., встановлено у котельнях шкіл та дитсадків коректори для досконалішого фіксування показників використаного газу.<p>– Зміни на краще, без перебільшення, радують. Але матеріальні вкладення жодним чином не замінять уваги до кожної конкретної дитини.<p>– Саме так. Районна рада, районна державна адміністрація, відділ освіти приділяють велику увагу питанням соціального та правового захисту дітей.<p>Реалії сьогодення такі, що під постійним контролем питання запобігання дитячій бездоглядності, профілактики негативних явищ серед учнівської молоді. З метою оперативного й ефективного вирішення цих питань у штат районного методичного кабінету введено посаду методиста з охорони дитинства. Відпрацьована робота зі своєчасного виявлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.<p>Кількість дітей соціально незахищених категорій протягом останніх років залишається відносно сталою – 88 осіб. Відповідно до вимог Закону України “Про охорону дитинства” (ст. 5) для дітей 1-4-х класів та для дітей соціально незахищених категорій організовано безкоштовне гаряче харчування.<p>З метою недопущення випадків жорстокого поводження з дітьми у сім’ях, освітні заклади проводять з батьками системну попереджувальну роботу.<p>– А учнівська молодь вивчає свої права?<p>– Діти обізнані зі своїми правами, у навчальних закладах обладнано відповідні інформаційно-правові “куточки”. На належному рівні у закладах освіти організовано роботу із забезпечення прав дитини на вільний доступ до інформації та висловлення власної думки. До відома учнів доведені телефони служб, до яких можна звернутися у випадках порушення їхніх прав або для вирішення складних життєвих ситуацій.<p>Правова обізнаність – це важливе питання у контексті участі випускників 11-х класів у зовнішньому незалежному оцінюванні як “сходинки” до вступу у вищі навчальні заклади. У 2009 році у такій формі перевірки знань братимуть участь 178 учнів 11-х класів, або 80% 11-класників району.<p>– І насамкінець, декілька слів про завдання, над якими працюватимуть освітяни. <p>– У час всесвітньої економічної кризи, що не оминула району, залишаються недостатньо вирішеними питання, “прив’язані” до дефіциту бюджетних коштів. Необхідно покращувати забезпечення шкільних бібліотек літературою та періодичними передплатними виданнями; удосконалювати матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення освітніх установ; для повноцінного функціонування навчальних кабінетів, майстерень, спортивних залів забезпечувати необхідне обладнання, а для кабінетів інформатики – програмне забезпечення, яке “виведе” цей навчальний курс на рівень сучасних вимог.<p>Подальшого вирішення вимагає проблема оптимізації мережі навчальних закладів. Є необхідність реорганізувати малокомплектні школи у навчально-виховні комплекси “школа-дитячий садок”, подбати про збереження та розширення згідно з потребами у загальноосвітніх навчальних закладах груп продовженого дня.<p>Лише завдяки об’єднанню зусиль органів місцевої виконавчої влади, громадських організацій, благодійних фондів будуть позитивно вирішуватися і проблеми районної галузі освіти. <p>– Щиро вдячна за конструктивну розмову. Зичу, щоб нинішній навчальний рік у школах гідно “увінчали” міцні й якісні знання учнів і щоб педагоги мали безліч нагод радуватися успіхам своїх вихованців.<p>Ольга Дейнега http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/05/05/doki_trivatime_bezgo_3323.html Tue, 05 May 2009 16:02:50 +0300 Новини Схожість Броварів і Фастова – міст, мери яких виявились усунутими з посад задовго до завершення каденцій, певно, лише в тому, що обидва є містами обласного підпорядкування.Їх територіальна наближеність до Києва, стрімке зростання вартості пристоличної землі і нерухомості виявилось неабияким стимулом для розгортання війн без правил Бровари є яскраво вираженим містом-супутником, і якби справа створення «великого Києва» зрушила з місця, то це місто одним з перших увійшло б до його меж. Оскільки за рівнем соціально-економічного розвитку, інвестиціями, в тому числі іноземним, це місто не набагато відстає від столиці. Що стосується Фастова, то до нього, віддаленого від столиці на 80 кілометрів, „інвестиційний бум” лише наблизився.<p>Ще більше відмінності між цими містами у рівні їх соціального розвитку. Бровари входять в півсотні українських міст, які є донорами, тобто такими, що заробляють кошти не лише для себе, на загальнодержавні потреби поступає п’ята частина міського бюджету. Навіть під час нинішньої кризи тут не припиняють капітальних робіт з благоустрою, спорудженню соціальних об’єктів. Фастів же – типове дотаційне місто з розбитими дорогами, занепалим комунальним господарством. Воно лише почало відкривати свої принади перед інвесторами, які полягають, насамперед, у наявності вільних територій поблизу від великого залізничного вузла. <p>Таким чином, і пристоличні Бровари, і провінційний Фастів викликають підвищений інтерес як інвесторів, так і політичних сил. Це й стало каталізатором для збурення ситуації в органах місцевого самоврядування міст. В цих процесах, знову-таки, проглядаються як і спільні риси, так і суттєві відмінності.<p> <p>ПАРТІЙНІ МАРШІ В РІЗНОМУ ВИКОНАННІ<p>Залучення іноземних інвестицій було єдиним виходом з розрухи, в якій перебуває Фастів, бюджет якого утримується завдяки кільком підприємствам. Це розуміли як депутати міськради, розпочинаючи свою каденцію в 2006 році, так і мер Володимир Тимофєєв. Зусилля, спрямовані на залучення інвестицій, обіцяли в майбутньому добрий урожай. Інтерес до Фастова виявили солідні іноземні компанії. Володимир Тимофєєв заговорив про інвестиції обсягом в десятки, сотні мільйонів, і навіть мільярди доларів, якщо, звісна річ, міська рада не буде вставляти палиці в колеса інвестиційного возу. <p>Та сподівання були марними. Вже перший інвестиційний проект викликав протиріччя. Особливо гостро боротьба в міськраді розгорнулася навколо настійливих пропозицій мера негайно надати в довгострокову оренду відомій німецькій фірмі земельну площу в 45 гектарів в районі «Завокзалля» під будівництво заводів з виробництва теплоізоляційних матеріалів і гіпсокартону. Ряд депутатів, в основному з найбільшої фракції БЮТ, висловили сумнів в доцільності прийняття такого рішення. Міський голова стояв на своєму і публічно звинуватив депутатів, а заодно і політичну силу, яку вони представляють, в тому, що вони протистоять вигідному для міста будівництву заводу, бо «хочуть на цьому заробити». В заяві фракції БЮТ міськради ці звинувачення були названими «брехливими і наклепницькими» і висунуто вимогу, щоб земля виділялася лише через відкритий конкурс чи аукціон, а проектуванню і будівництву будь яких об’єктів передувала незалежна екологічна експертиза. <p>Тимофєєв в заяві фракції БЮТ, як і в судових позовах, які з’явились пізніше, вгледів лише прагнення затягнути час. Після тривалої боротьби міськрада таки прийняла відповідне рішення і виділила ТОВ «Кнауф Інсулейшн Україна» в оренду на 49 років 45 гектарів міської території. При цьому, за це рішення віддали свої голоси навіть троє „бютівців”, порушивши партійну дисципліну, про яку все частіше нагадували народні обранці з Верховної Ради, котрі в цей час зачастили до Фастова. <p>Але боротьба за встановлення контролю за рухом землі та інвестицій на цьому не завершилася, її було перенесено в суди, оскільки на привабливу земельну ділянку знайшлися й інші претенденти. В цій боротьбі без жертв не можна було обійтися. Доводячи свою правоту в одному з конфліктів, міський голова настільки розпалився, що залишив на обличчі одного з депутатів-опонентів свій «автограф», який і послужив «речовим доказом» в суді. Тимофєєв був визнаний винним за статтею 125 частини 1 Кримінального Кодексу «нанесення тілесних пошкоджень» і одразу ж в залі суду – амністований, оскільки у нього під опікою перебувала малолітня дитина. <p>Депутати до таких «виховних» манер градоначальника поставилися без жодних послаблень. З врахуванням того, що емоційно нестриманий Тимофєєв не вперше виходить за рамки закону (десять років тому, перебуваючи на посаді мера Фастова, він за одну із виходок вже був засуджений на два роки ув’язнення умовно) сесія міськради після «припинення кримінальної справи відносно нього за нереабілітуючими підставами» 3 жовтня 2007 року приймає рішення про дострокове припинення повноважень мера.<p>На відміну від фастівських подій, де пристрасті в міськраді не вщухають вже другий рік, в Броварах відсторонення від влади градоначальника відбулося настільки тихо, без розголосу і скандалів, що далеко не всі броварчани й понині знають, що міськрада відправила міського голову Віктора Антоненка у відставку. Це той випадок, про який кажуть, що грім вдарив з чистого неба. Зважившись на такий крок, тут навіть не стали, як звичайно буває, збирати позачергову сесію, обійшлися черговою, в порядок денний якої вже після її відкриття внесли додаткове питання. <p>Пан Антоненко в засідання сесії участі не брав, перебував у відпустці. За рішення міськради про дострокове припинення повноважень міського голови і передачу тимчасових повноважень мера представнику БЮТ, секретарю міськради Ігорю Сапожку проголосували усі 38 депутатів, присутні на сесії, при тому, що всього в депутатському корпусі налічується їх 42. Причому, жодних офіційних звинувачень, а також причин усунення мера з посади в рішенні сесії не міститься. Лише є посилання на висновки та рекомендації постійних депутатських комісій, без уточнення, в чому вони полягають. <p>За звичай, в таких випадках головні «розбірки» лише розпочинаються. Але в Броварах цього не сталося. Опонентам відставленого мера не було з ким «воювати». Антоненко, на відміну від свого фастівського колеги, публічно не протестував, не виправдовувався, до суду, наскільки нам відомо, не звертався. Тихо пішов, бо нічим було крити, запевняють його численні опоненти, наголошуючи при цьому, що мер на роботі не особливо викладався, лише й того, що «піарився» в пресі, в колі науковців та в Асоціації міст України, де займає посаду віце-президента. До того ж, додають, мовляв, «допустив чимало прорахунків в земельних і будівельних справах».<p>Причина відставки Антоненка в іншому, не погоджуються його прихильники, просто він, вигравши вибори, як представник партії «Єдність», опинився в міськраді, в якій більшість належала БЮТ. На їх думку, «військових дій» на свій захист відставлений мер не відкриває тому, що не хоче зашкодити місту, в розвиток якого вклав так багато сил та енергії. Втім, опоненти і прихильники Антоненка не вважають суперечку завершеною і, схоже, що мають рацію...<p> <p>ЗА РІЗНИМИ СЦЕНАРІЯМИ<p>Справи в органах місцевого самоврядування Броварів і Фастова після усунення міських голів з посад розвиваються за різними сценаріями. <p>В Броварах, де «війна» так і не розпочалася, все іде згідно планів і задумів, розроблених і здійснюваних міськрадою. Різниця лише в тому, що тепер не Антоненко, а виконуючий обов’язки мера Ігор Сапожко розповідає жителям міста зі сторінок місцевої газети, що криза не завадить продовжити благоустрій міста, інформує про хід реконструкції важливої магістралі – вулиці Київської. Щоправда, програма «З любов’ю до рідного міста – Бровари», розроблена з ініціативи пана Антоненка, дістала іншу назву – «З турботою про кожного». Ото і вся різниця. <p>Таки, мабуть, недаремно значна частина броварчан вважає, що Антоненко пішов у відставку з якихось особистих причин, а Сапожка залишив своїм наступником. У всякому разі, в численних соціологічних опитуваннях, які напередодні грядущих подій визначають настрої броварчан щодо голосування на наступних виборах, то в них імена Антоненка і Сапожка поряд – вони ділять поперемінно перше та друге місця, не опускаючись нижче.<p>А що у Фастові? На війні, як на війні! Депутати міськради після затяжних «битв» з відставленим мером набули у власних очах такого високого статусу, що схоже, вирішили, що виконуючий обов’язки мера, призначений лише для того, щоб слухняно підписувати прийняті ними рішення. Така позиція призвела до калейдоскопічних кадрових змін. Для секретаря міськради Юрія Зболілого, котрий мав би виконувати обов’язки мера, створили такі умови, що він змушений був добровільно поступитися місцем так званій компромісній фігурі – Володимиру Смирнову. Та незабаром, після кількох конфліктів той теж перестав влаштовувати депутатів, і вони, згадавши, що він представляє маловідому партію «Відродження», вирішили замінити його на більш авторитетну фігуру. Нею став Богдан Короленко. Але й він довго не протримався, поступившись посадою Віктору Сальникову. <p>Таким чином, з часу відставки фастівського мера (а це трохи більше року) «рулить» органом місцевого самоврядування вже четвертий виконуючий обов’язки. Що робиться з міським господарством Фастова, і як вирішуються не те що перспективні, а навіть поточні питання, уявити не важко. Наведемо одну деталь. Один з відставлених тимчасово виконуючих обов’язки мера, відверто зізнавався, що деякі прийняті на сесіях «земельні» рішення «підписувати було просто страшно».<p> <p>ЩО ДАЛІ?<p>Як би не різнилась ситуація в «обезголовлених» Броварах і Фастові, але жителі обох міст хочуть, щоб міськими справами керували не призначені у вузьких партійних і депутатських колах виконуючі обов’язки, а легітимні, законно обрані на виборах мери. <p>Звістка про те, що Фастів згідно рішення Верховної Ради цього разу таки потрапив у обойму «обезголовлених» міст, де влітку відбудуться вибори міських голів, стала доброю новиною для його жителів. Броварчани свого міста в переліку тих, де мають відбутися вибори, не знайшли. Але в місті, незважаючи на таку невизначеність, спостерігається передвиборча активізація політичних сил - побільшало благочинних та інших заходів, спрямованих на те, щоб сподобатися населенню. З ініціативи БЮТ міськрада Броварів прийняла рішення щомісяця доплачувати з місцевого бюджету пенсіонерам по 100 гривень. А один із депутатів міськради - потенційний кандидат на пост міського голови, вніс проект постанови, якою передбачено встановити доплати вчителям, лікарям і працівникам культури. Так що підготовка до виборів міського голови в розпалі. Хоча не відомо, до яких саме – дострокових чи чергових...<p> <p><i>Євген ІВАНЕНКО, «Місто і люди» </i> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/05/05/novosillja_stantsii__2669.html Tue, 05 May 2009 14:19:25 +0300 Новини На вулиці Шевченка, 37 відбулися урочистості з приводу відкриття відремонтованого приміщення, в яке переселилася служба швидкої допомоги. До цього часу медпрацівники працювали в старій будівлі, де було тісно й незатишно, де відсутні елементарні умови для цілодобової роботи й відпочинку. І ось – червона стрічка перегородила вхід до приміщення, а на подвір’ї людно й трепетно святково. Серед присутніх – начальник Київського обласного фінансового управління О.В.Корень, голова Фастівської районної ради П.Г.Куліш, голова Фастівської райдержадміністрації В.О.Хрищенюк, заступник голови РДА Ю.В.Волков, керівники відділів РДА, в.о. Фастівського міського голови Г.Ф.Поліщук, керуючий справами міськвиконкому В.С.Петренко, головний лікар санепідстанції В.І.Ткаченко, лікарі, медсестри. О.О.Новицька, головний лікар ЦРЛ, розпочавши урочисте зібрання, звернулася до присутніх зі словами вдячності. А дякувати, як виявилося, було кому: районній, міській, обласній владі, начальнику аграрного шляхо-будівельного підприємства В.М.Копецькому, начальнику районного дорожнього управління А.В.Новицькому, колективу водоканалу і особисто начальнику Н.В.Решетиловській, Фастівській філії газового господарства. Особлива подяка – громадській організації “За фастівчан” під керівництвом В.А.Орловського, яка надала спонсорську допомогу для облаштування на новому місці, а саме: закуплено меблі на суму 15 тис. грн.<p>Олександр Корень відзначив, що поліпшення умов праці для колективу дасть можливість підвищити рівень надання послуг населенню, а також побажав плідної роботи в новому приміщенні. Петро Куліш наголосив на тому, що сьогоднішній захід – це результат наполегливих зусиль багатьох людей, показник плідної співпраці міста і району, побажав трудовому колективу швидкої допомоги хороших результатів роботи. Щиро й натхненно говорила Галина Поліщук. Окрім традиційних побажань, вона запевнила, що місто разом із районом ще не один об’єкт відкриють, головне – працювати разом, забути про політичні амбіції, непорозуміння.<p>Керівники міста й району перерізають червону стрічку – і ми всередині приміщення. Всюди чисто, свіжо, пахне фарбою. Голова районної депутатської комісії М.М.Короленко, вручаючи подарунок, побажала працівникам швидкої допомоги здоров’я, щастя і належної зарплати.<p>До речі, це перша черга приміщення станції швидкої допомоги.<p>Обговорено питання завершення ремонтних робіт на цьому соціально важливому об’єкті, акцентовано на подальшому покращенні соціально-побутових умов роботи медиків “швидкої”, потреби у медичному обладнанні для станції, перспективи розвитку системи охорони здоров’я у районі в частині покращення невідкладної медичної допомоги населенню фастівського регіону.<p>Оксана СІДЬКО, Ольга ДЕЙНЕГА http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/05/04/na_stantsii_fastiv_c_2652.html Mon, 04 May 2009 00:04:55 +0300 Новини Київ-Фастів – один з найбільш кримінальних напрямків приміського сполучення, приніс чергову жертву.<p>У вокзальному переході залізничної станції Фастів троє молодиків до смерті забили перехожого, аби заволодіти вмістом його кишень. За словами дружини загиблого, після повернення з дня народження онука її чоловік відійшов на хвилинку у справах, і не повернувся.<p>Коли жінка звернулася по допомогу до правоохоронців, ті відразу показали фото побитого, який перебував у реанімації. Жінку повезли впізнавати непритомного чоловіка.<p>Міліція майже відразу затримала трьох підозрюваних – 28-ми, 26-ти та 22-ворічного жителів Фастова.<p>Виявилося, що все почалося з цигарки – "дай закурити". Потім хлопцям закортіло трохи грошей.<p>Понишпоривши по кишенях, хлопці особливо не збагатіли.<p>"Дані особи зізналися, що забрали в цього чоловіка 5 грн. та мобільний телефон ,який в подальшому продали за 20 грн", - розповів керівник лінійного відділу міліції Юрій Герасименко.<p>На підозрюваних чекає суд – за смерть 52-річного чоловіка їм загрожує від 8-ми до 15-ти років з конфіскацією майна. http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/04/29/uhvalu_skasovano_z_j_2595.html Wed, 29 Apr 2009 15:57:05 +0300 Новини Міська рада, яка звернулася до Фастівського міськрайонного суду з проханням роз’яснити, яким чином вона повинна виконати винесену ним 9 квітня ухвалу про зупинення рішень міськради „Про недовіру секретарю міськради Віктору Сальнікову та дострокове припинення його повноважень” і „Про обрання секретарем міськради Галини Поліщук”, цього роз’яснення так і не дочекалася. Проте підстав ображатися з цієї причини на суд рада не має – адже дочекалася вона кращого для себе варіанту: скасування цієї ухвали взагалі. Із клопотанням скасувати її звернувся 13 квітня до суду начальник юридичного відділу міськвиконкому Анатолій Єпішкін, який є представником міськради у суді за позовом Віктора Сальнікова. У цьому клопотанні згадувалися аргументи Сальнікова щодо того, що в разі незупинення дії рішень про його переобрання громаді міста може бути заподіяно значну шкоду – мовляв, це призведе до невиплати заробітної плати бюджетних установ та паралічу роботи комунальних підприємств. Саме ці обставини і стали підставою для винесення попередньої судової ухвали. Але, на переконання іншої сторони конфлікту – тієї частини ради, яка голосувала за відставку Віктора Сальнікова та за обрання секретарем Галини Поліщук, саме ухвалою про зупинення дії цих рішень (до того ж, на невизначений термін, бо формулювання „до вирішення цієї справи” дійсно є терміном неконкретним) може бути спровокований реальний параліч у діяльності владних і господарських структур міста, оскільки внаслідок цього міськрада залишалася б бездіяльною. Окрім того, на думку Анатолія Єпішкіна, на інтереси позивача та на результати розгляду справи по суті наявність чи відсутність заходів забезпечення позову (у цьому випадку – згаданої судової ухвали про зупинення дії рішень ради) жодним чином не вплине.<p>Суд усе це обміркував – і вирішив таки скасувати свою ухвалу. Обґрунтував він це тим, що „зупинення дії оскаржуваних рішень міськради може ще до розгляду справи по суті призвести до створення конфліктних ситуацій у стосунках між В.В.Сальніковим та міською радою і до загрозливої для інтересів міста ескалації напруженості”.<p>Отже, рішення 28-ми депутатів про недовіру секретареві міськради, виконуючому повноваження міського голови Віктору Сальнікову та припинення його повноважень і рішення про обрання на цю посаду Галини Поліщук залишаються в силі. Але водночас вони продовжують залишатися оскаржуваними. Перше судове засідання за позовом Віктора Сальнікова, який вважає ці рішення незаконними і просить суд їх скасувати, було призначено на 23 квітня. <p>Людмила Урлапова http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/04/28/miloserdja_i_dobroch_2562.html Tue, 28 Apr 2009 18:16:10 +0300 Новини У Червоній Мотовилівці при сільській раді, як підрозділ Фастівського районного Фонду милосердя і здоров’я, відкрито осередок “Милосердя”. Нова фундація з’явилася за ініціативи місцевої територіальної громади. Думка про те, щоб, не чекаючи на сторонню поміч, а на місці акумулювати кошти, сили, ініціативу місцевих громадських активістів і підприємців, щоб мати змогу в разі потреби надавати допомогу своїм землякам, котрі звертаються за нею. У контексті завдань щодо ефективної соціальної підтримки різних груп населення, консолідації зусиль влади і громади для вирішення найбільш болючих чи соціально значимих питань у Червоній Мотовилівці відбулися багатогранні заходи, участь у яких взяли заступник голови Київської облдержадміністрації Валерій Кондрук, голова правління Київського обласного Фонду милосердя і здоров’я Галина Єкименкова, голова Фастівської райдержадміністрації Володимир Хрищенюк, його заступник Юрій Волков, заступник Фастівського міського голови Василь Коваль, голова районного Фонду милосердя і здоров’я Людмила Воровська, Червономотовилівський сільський голова Наталія Сперкач, голова районної ветеранської організації Леонід Балашкевич, сільські, селищні голови сусідніх рад, працівники соціальної сфери району, представники релігійної громади ХВЄ, громадськості району, обласні і регіональні ЗМІ.<p>На початку зустрічі учасники заходу побували у соціальних закладах, створених при Червономотовилівській релігійній громаді християн віри Євангельської (п’ятидесятників). Ця громада є взірцем благодійності та щоденної турботи про долю ближнього, який опинився у скруті. При церкві створені і перебувають під опікою соціально-реабілітаційний центр “Дім радості”, де проживають 34 дитини, які втратили піклування родин; притулок, у якому мають догляд 6 самотніх немічних стареньких громадян. Запросили очільники громади ХВЄ усіх і до свого молитовного будинку, де проводяться спільні з районними службами соціально-гуманітарні заходи для жителів району, і класу для позаурочної роботи з дітьми.<p>Вражень, цікавих пропозицій, продуктивних ідей було вдосталь. Тож у формі “круглого столу” відбувся широкий обмін думками щодо необхідності об’єднувати громади до вирішення питань самотніх, немічних, соціально вразливих, малозабезпечених співгромадян. Головною була думка про необхідність зміцнювати співпрацю влади і територіальної громади, із залученням соціально та економічно активних партнерів. Варто шукати нові форми роботи з людьми, які потребують допомоги. Пастор церкви ХВЄ Олександр Озеруга наголосив на тому, що участь релігійних громад мусить бути не лише в соціально направленій роботі, але й у формуванні у громадян моральних цінностей, спонуканні до співпереживання за тих, хто поряд, закладенні світоглядних позицій “людина – людині”.<p>Насамкінець учасники заходу побували у стаціонарному відділенні геріатричного профілю у селі Малополовецьке, де на власні очі побачили дієву турботу районної влади про самотніх непрацездатних громадян.<p>Відкриття осередку “Милосердя” відбулося незадовго до Пасхальних свят, які уособлюють християнські цінності – милосердя, турботу про ближнього, безкорисливе служіння людям. І це є хорошим знаком з огляду на те, що започаткована Червономотовилівською територіальною громадою справа повинна отримати більш широку підтримку в інших громадах району. <p>Ідея створення сільського осередку по-діловому підтримана обласною та районною державними адміністраціями, обласним Фондом милосердя і здоров’я. http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/04/22/najblizhchim_chasom__2464.html Wed, 22 Apr 2009 15:32:30 +0300 Новини Але, як виявилося йдеться не про обов'язкову плату за медобслуговування, а про альтернативний платний варіант його отримання. Серед самих фастівських лікарів ставлення до комерціалізації районної медицини неоднозначне. Зокрема, через розбіжності у поглядах на це питання у листопаді минулого року виник конфлікт, в результаті якого голова держадміністрації Фастівського району Володимир Хрищанюк звільнив з посади головного лікаря районної лікарні Валентина Чигирина . На його місце була призначена Ольга Новіцька . <p>Обидва лікарі розповіли про ситуацію з платними послугами у районній лікарні. <p><b>- Пане Валентине, чи відповідає дійсності інформація, що вас було звільнено з посади, зокрема, й через ваше ставлення до впровадження платних медпослуг? </b><p>- Почнемо з того, що голова держадміністрації не мав жодного права мене звільняти. Лікарня формально перебуває у комунальній власності райради. До чого тут держадміністрація? Чому її голова перебирає на себе функції керівника охороною здоров'я в районі? <p>Конфлікт виник через фінансові питання, зокрема з приводу суми, яку лікарня повинна отримати за платне медобслуговування. Я доводив, що не можна платні послуги збільшувати до безкінечності, а він - навпаки. <p>Ми були готові розширити ці послуги, але в рамках, що регулюються нормативними актами - наказами міністерства. В той час як голова райдержадміністрації пропонував брати гроші за все. <p>Взагалі ж я був піонером запровадження платних послуг в області. У нас в лікарні було створене окреме платне відділення, касу, фінвідділ, щоб все було прозоро. Але це не було лікувальне відділення, а виключно послуги, за які дозволено брати гроші - зубопротезування, деякі види масажу, проходження різних медоглядів для отримання довідок тощо. <p>Лікувальний же процес туди не входив, і ми не мали права, бо є стаття 49 Конституції: «У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно». <p>2007 року це відділення заробило 670 тисяч. Але 2008 року нам поставили завдання - заробити 2,571 млн. У 4 рази більше! <p><b>- А за рахунок чого ви мали заробити таку суму? </b><p>- За рахунок розширення переліку платних послуг, підвищення тарифів, здачі в оренду приміщень лікарні. <p>У свою чергу, Ольга Новіцька підтверджує, що найближчим часом у лікарні будуть запроваджені платні медичні послуги: <p>- Видано наказ по лікарні про затвердження переліку платних послуг для населення, але виключно згідно з переліком, вказаним у постановах Кабміну і МОЗ. Зроблена калькуляція і подана на розгляд районного фінуправління при райдержадміністрації. Чекаємо найближчим часом затвердження. <p>У наказі згадано, що обов'язково забезпечується надання безоплатної медичної допомоги всім верствам населення в межах бюджетного фінансування. Звичайно ж, повністю безкоштовною лишається невідкладна медична допомога. Амбулаторна і клінічна допомога у нас теж іде як безкоштовна, але в межах бюджетного фінансування. <p><b>- Що це означає фактично? </b><p>- Це означає, що базовий рівень медичної допомоги і обстеження, необхідність яких визначає лікар, людина отримує безкоштовно. <p>Але якщо людина сама захотіла пройти обстеження або вона не хоче чекати черги, то вона може зробити це за гроші. В якості послуг різниці немає. Це ж ті самі лікарі надають допомогу - чи вона платна, чи вона безоплатна. <p>Треба визнати, що в лікарнях все одно ходять потоки грошей, і значні потоки. Якщо мені терміново треба до лікаря, я знайду, кому заплатити, щоб зробити це швидше. То чому це не зробити офіційно, чому не брати з людей гроші й використовувати їх на розвиток лікарні, чому не зробити ці потоки прозорими? <p>Висновки <p><b>Як бачимо, платні послуги у фастівській районній лікарні справді вводитимуть. Але лише як альтернативний варіант для тих, хто хоче отримати їх швидше, або для тих, хто хоче додаткового, не призначеного лікарем обстеження.</b><p>У той же час виникає питання: якщо одні й ті самі медики будуть одночасно надавати і платні, і безкоштовні послуги, чи не будуть вони більше зацікавлені в першому варіанті? <p>Наступне питання: чому держадміністрація втручається в питання районної медицини і ризикує коштами, вкрай необхідними лікарні? <p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/04/21/derzhavna_pidtrimka__2453.html Tue, 21 Apr 2009 17:33:33 +0300 Новини У Фастівському районі створені всі передумови для реалізації соціально направленої державної політики, в центрі якої – сім’я, дитина, молодь. Пріоритети діяльності районної влади – підвищення соціальних стандартів у цій роботі, надання всебічної підтримки тим категоріям населення, які у соціальному плані виявилися найменш захищеними. Одним із найважливіших, специфічних напрямків державної сімейної політики є підтримка багатодітних сімей. Саме про реалізацію такої політики у районі наше інтерв’ю з головою Фастівської районної державної адміністрації Володимиром Хрищенюком.<p>– Володимире Олександровичу, якими видами соціальної допомоги користуються багатодітні сім’ї району?<p>– Багатодітні сім’ї користуються декількома видами державної допомоги, а саме: допомогою, передбаченою для малозабезпечених сімей; допомогою при народженні дитини; допомогою на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомогою на дітей одиноким матерям та іншими.<p>Не хочу стомлювати цифрами, але вони, як і факти, – річ уперта. Тому деякими з них оперуватиму. <p>Минулого року державною допомогою, передбаченою для малозабезпечених сімей, скористалися 48 сімей (їм виплачено кошти на суму 407,5 тис. грн.), а серед них – 28 багатодітних (278,5 тис. грн).<p>Важливий вид – допомога при народженні дитини. У 2008 році зареєстровано 384 отримувачів такої допомоги на загальну суму 4 млн. 844 тис. 200 грн. Із них багатодітних сімей – 54 (на 769,8 тис. грн.).<p>Допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, отримували 37 опікунів (на суму 501,4 тис. грн.), з них 14 – багатодітні опікуни; допомогу на дітей одиноким матерям було призначено 28 багатодітним одиноким матерям району на суму 145,9 тис. грн.<p>Також державою встановлено державну допомогу на дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою, піклуванням і проживають у сім’ях опікунів. Таким видом допомоги скористалися 14 багатодітних родин на суму 140 тис. 500 грн.<p>Ще один вид державної допомоги – це державна соціальна допомога на дітей-сиріт, на дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення, батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях. Таку адресну допомогу виплачено на суму 637 тис. грн.<p>– Яка робота проводиться райдержадміністрацією з відзначення багатодітних матерів почесним званням “Мати-героїня”?<p>– Відповідно до Закону України “Про державні нагороди” почесне звання України тлумачиться як державна нагорода і як вища форма відзначення громадян за видатні заслуги перед Україною.<p>Згідно з Положенням про почесні звання України, затвердженого Указом Президента України від 29 червня 2001 року №476/2001, почесне звання України “Мати-героїня” присвоюється жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, у тому числі дітей, усиновлених в установленому законодавством порядку, враховуючи вагомий особистий внесок у виховання дітей у сім’ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьми освіти, розвитку їхніх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей.<p>Звичайно, Фастівщина має багатодітні родини. На сьогодні сільськими, селищними радами разом із відповідними службами райдержадміністрації проведено кропітку роботу зі збору, обробки відповідних відомостей. І вже подані необхідні документи до Київської обласної державної адміністрації з клопотанням про присвоєння Почесного звання “Мати-героїня”. А носити таке звання гідні 40 матерів нашого району. <p>– У нашій державі формою державних форм сімейного виховання є дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї. Фастівський район в Україні був серед піонерів започаткування таких соціальних закладів. Розкажіть, будь ласка, про механізм їх функціонування.<p>– Наразі на території району функціонують унікальні багатодітні сім’ї – це чотири дитячі будинки сімейного типу та три прийомні сім’ї. В цілому це – найвищий регіональний показник по Київській області. Вони були створені спільними зусиллями батьків-вихователів, районної державної адміністрації та за сприяння Міжнародної благодійної організації “Надія і житло для дітей”. <p>Дитячі будинки сімейного типу створені родиною Шамраїв (смт Кожанка), яка виховує 8 дітей, родиною Кравченків (с. Ставки) – 11 дітей, родиною Бурдюженків (с. Велика Мотовилівка) – 10 дітей, родиною Цибульських (с. Фастівець) – 8 дітей. Родинне тепло та турботу діти мають у прийомній сім’ї Бондарів (смт Борова) – 4 дітей, Міхнів (смт Кожанка) – 6 дітей, Машляківських (с. Бортники) – 5 дітей. <p>Наприкінці 2008 року Миколу Івановича Бондаря нагороджено Почесною відзнакою Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту “За сумлінне батьківство”.<p>Райдержадміністрація підтримує ініціативу подальшого створення прийомних сімей на Фастівщині і буде підтримувати такі сім’ї.<p>У 2008 році за сприяння районної влади в дитячому будинку сімейного типу родини Кравченків (с. Ставки) проведено реконструкцію опалення, ведуться роботи з підведення газу до будинку родини Шамраїв (смт Кожанка).<p>– А яку ж допомогу багатодітні сім’ї отримують від райдержадміністрації? <p>– За період 2008 року 8 багатодітним родинам, враховуючи їхнє звернення до райдержадміністрації та складність обставин, в яких опинилися ці родини, було виділено допомогу в розмірі 3800 грн.<p>Крім того, слід сказати, що протягом 2008 року відповідними службами райдержадміністрації було проведено паспортизацію соціально-побутових умов багатодітних сімей. Було охоплено 306 сімей. В результаті проведеної роботи багатодітні сім’ї, в яких виховується 5 і більше дітей, отримали допомогу за кошти районного бюджету на суму 15 тис. 500 грн. 52 першокласники району з числа багатодітних родин отримали “Подарунки першокласника” на суму 5 тис. 967 грн.<p>– Для підтримки багатодітних сімей проводяться акції. Розкажіть, будь ласка, які плануються на поточний рік.<p>– Задля підтримки багатодітних сімей у районі організовуються благодійні акції з надання гуманітарної та матеріальної допомог. Щорічно в рамках святкування Міжнародного жіночого дня, Дня Матері, Дня сім’ї нагороджуємо кращих трудівниць району, а серед них – і багатодітних матерів.<p>Що ж до планів райдержадміністрації на 2009 рік, то маємо чимало задумок для реалізації державної сімейної політики, у контексті якої – й підтримка багатодітних сімей району. Тому “наріжним каменем” у роботі постає питання про фінансування.<p>А першочерговим завданням було й залишається оздоровлення дітей. Особлива увага – дітям із сімей соціально вразливих категорій, багатодітних родин. Для прикладу скажу, що у 2008 році спільними зусиллями адміністрації, благодійних організацій, релігійних громад різних конфесій оздоровлено майже 3000 дітей району, в числі яких були й діти із багатодітних родин.<p>А в нинішньому році ставимо за мету вирішити питання щодо виплати щомісячної стипендії голови райдержадміністрації молоді з багатодітних сімей району, яка вчиться у навчально-освітніх закладах різних рівнів акредитації. <p>Ми радіємо за успіхи молодого покоління району, пишаємося, що і діти, і молодь у нас справді талановиті, неординарні, націлені на здобуття важливих для них життєвих перемог.<p>З метою пошуку та підтримки обдарованої молоді щорічно в районі проводяться конкурси учнівської та молодіжної творчості. Виявити свої таланти молоде покоління може у таких творчих змаганнях, як конкурси “Журналістський первоцвіт”, “Гранослов”, “Молоде обличчя України”, “Палітра тисячоліть”, через участь у конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт Малої Академії Наук України, огляді-конкурсі дитячої художньої самодіяльності “На струнах веселки”, художніх виставках “Дивосвіт”, “Світ очима дітей”, у щорічній акції “Збережемо пам’ять про подвиг”, військово-патріотичних спортивних іграх та інших заходах.<p>Молодь була і є особливо активною частиною суспільства. Треба лише спрямовувати її творчу енергію у потрібне для суспільства русло, допомагати в особистому розвитку. <p>Тож Фастівська райдержадміністрація не залишається осторонь проблем молоді, у тому числі з багатодітних сімей, і робить усе необхідне для всебічної підтримки сімей як найважливіших ланок суспільства.<p>Ольга Петрунько<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/04/16/pogljad_z_fastivs_ko_2382.html Thu, 16 Apr 2009 15:09:48 +0300 Новини Вітер перемін. Чи скоро він стихне у Фастові?<p>Схоже, що у нашій міській раді йде постійне опробування фастівських депутатів на придатність керування містом або перевірку людських якостей. Певно, до кінця каденції хочуть перепробувати усіх і визначити найгіднішого для носіння, віримо, ну дуже важкого мерського портфеля. Кажуть-бо мудрі: якщо хочеш пізнати людину, пообіцяй їй владу і почекай. Потім дай владу і почекай. А потім – відбери і почекай. Якщо людина всі три етапи пройде гідно, то їй можна довіряти. Пошукаймо десь по всій Україні місто, де б за три роки крісло мера “примірили” на себе аж п’ятеро осіб! Почнеш встановлювати хронологію подій, не всіх і згадаєш одразу. Встанови сьогодні у державі номінацію на “Найоригінальніше місто в Україні”, переможця буде визначено у цю ж мить. Бо де ще аж двоє колишніх можновладців ходять з печатками міської влади та службовими посвідченнями, користуючись якими можна дійти аж до самого Президента?! Сторінки нинішніх газет аж вгинаються під вагою слів про бажання швидше стати повноцінною правовою державою, а тут простісіньке завдання про дотримання законності стало чомусь для правоохоронних органів важким іспитом. А, може, думають: хай граються хлопці, аби не завадили місту жити своїм життям?<p>А місто й живе собі. Базар вирує, накручуючи найдорожчі на Київщині ціни. Все частіше останнім часом сидить народ біля кранів з тарою для води, дивись – потече, то й запасемося аж на цілу добу. А з відсутністю хоча б одного путнього міського туалету люд давно змирився, хоча десь у душі заздрить заповзятому Поплавському, який і співати встигає, і п’ятизіркові туалети не те, що в місті, а “серед поля широкого” – по усій трасі Київ–Одеса вибудувати. <p>За внутрішньоміськими подіями фастівчанам якось тьмянішими видалися зовнішні: сенсаційна заява Президента України, в якому, за словами спікера Володимира Литвина, одна з палат стане “заповідником українських олігархів”. Не таким вже й цікавим здалося й те, що мер столиці Леонід Черновецький протягом року поповнив власну казну 268 мільйонами гривень (майже три фастівських річних бюджети!). Що з того, що модним побажанням українців росіянам стало: “Кожному російському місту – по Черновецькому!”. Люд сміється, то йому й криза – не криза, знай собі багатіє. На тлі фастівських подій навіть новина про те, що в самісінький день сміху парламентарі скоротили час перебування Президента на посаді, призначивши президентські вибори на 25 жовтня цього року, залишилася без особливого реагування.<p>Хоча справедливості заради, далеко не всім фастівчанам за повсякденними турботами цікаво й те, що відбувається в місті. Втомилися.<p>Певно, від втоми не відразу знайшлися й ми з потрібними питаннями, вийшовши на фастівський “п’ятачок” цього разу. Хотілося запитати людей, що вони очікують від нової влади, але це вже було. Запитати поради в них, що слід першочергово зробити владі, щоб у місті жилося комфортніше? Але й це вже було. Як сприймають вони часту зміну перших осіб міста? Та знову ж таки: й цим ми вже цікавилися на нашому “п’ятачку”. Спробуй тут щось нове запропонувати і нашим респондентам, а заодно і читачам, коли у владних коридорах такі часті зміни.<p><b>Зрештою ми запитали у людей:</b><p><i>1. Чи знаєте ви, що у місті сталися владні зміни?</i><p><i>2. Які сподівання пов’язуєте зі зміною влади?</i><p><i>3. Який стиль управління вам більш до вподоби: “сильної руки” чи демократичного начала?</i><p><b>У відповідь почули:</b><p><b><i>Анатолій Олександрович Сіманкін, пенсіонер:</b></i><p>1. Так, про обрання нового секретаря міської ради знаю.<p>2. Давати якісь конкретні прогнози в такий складний час, вважаю, невдячною справою. Час покаже, чи справиться нова влада з своїми обов’язками. Знаю одне: новому керівникові містом, та ще й жінці, буде непросто. Лише проблема забезпечення фастівчан якісною водою чого варта: доводиться раз на тиждень міняти фільтр для її очищення.<p>3. На мою думку, слід поєднувати демократичні й авторитарні принципи управління.<p><b><i>Валерій Коваль, машиніст:</b></i><p>1. Про зміну влади у Фастові навіть не чув.<p>2. Вважаю, сьогодні хоч яку владу постав, на краще сподіватися марно.<p>3. Віддаю пріоритет демократичній владі.<p><b><i>Oлена Володимирівна, менеджер:</b></i><p>1. Так, знаю.<p>2. Звичайно, хотілося б жити у місті, яке було б схоже на недалеку від нас Ковалівку. Нагадаю, там теж господарює жінка.<p>3. Підтримую тільки демократичний стиль керівництва.<p><b><i>Юлія, тимчасово не працює: </b></i><p>1. На жаль, не довелося почути про зміни у місті.<p>2. Сподіваюся, що нарешті у Фастові звернуть гідну увагу на організацію дозвілля дітей та молоді, а то – жодного кінотеатру, обмаль облаштованих дитячих майданчиків. На моє переконання, якщо до влади прийшла нормальна людина, то треба її всіляко підтримувати.<p>3. Схиляюся до думки, що тільки “сильна рука” може навести порядок і в Фастові, і в державі.<p><i>Зоя ЗІНОВ’ЄВА</i><p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/04/15/pro_bulgakova_ta_vbi_2359.html Wed, 15 Apr 2009 18:31:04 +0300 Новини Безсмертний Булгаков писав: "Розруха не в клозетах, розруха в головах". Пройшли десятиліття, проте ситуація жодним чином не змінилася. Більше того: розруха в головах породжує розруху у усьому іншому Хтось із великих казав, що рівень культурності населення починається із вбиралень. Банально, але із цим аксесуаром цивілізації у Фастові історично не склалося. За роки незалежності чого тільки не збудували у місті! Виросли нові супермаркети, з'явилися сотні кіосків, змінилися до невпізнання старі будинки, підросли новенькі, замиготіла фреоном реклама, а от вбиралень у місті катма. <p> <p> Зимою, все таки, краще: в морози менше людей містом вештається, та й сніжок усе замітає. Гірше, коли надходить весна. Починається вервечка травневих свят, закінчується навчання у молоді, йдуть у відпустку дорослі розважальна індустрія у місті набирає обертів. Воно то й нічого, якби не оце але. <p> Виявляється, єдина обладнана громадська вбиральня у Фастові діє на залізничному вокзалі. Розумно, "ворота міста", як не як! Щоправда, мешканці міста на вокзалі не розважаються і бігти до туалету аж на вокзал на певно не будуть! Ще й спостереження є таке злостиве: якби не ставили у 2001 році музей на колесах (макет вагону, в якому у 1918 підписували передвступний договір про злуку УНР та ЗУНР), не побудували б і вбиральні. Адже стара, напівнепридатна і смердюча, акурат впиралася в запланований музей. <p> Наразі ж можемо відзначити, що музеї допомагають ситуації із вбиральнями. Щоправда, на вокзалі, за багажним відділенням, таки залишили й безкоштовні туалети (для тих, у кого немає князя Володимира в кишені) чотири дерев'яні будки, перекособочені й зі щілинами шириною в долоню.<p> Є ще одна подоба вбиральні, одразу біля виходу з переходу у місто. За радянських часів там дійсно був гарний підземний туалет (на ті часи гарний). Тепер туди звалюють сміття, а поруч поставили знову ж таки дерев'яні будки, ще й з парканчиком, який представники сильної статі постійно плутають із пісуаром. <p> У парку культури та відпочинку теж є вбиральня - мурована, щоправда, без вікон дверей та з безліччю мух вони ж туди немов на мед злітаються! Щось схоже є й на "Вечірньому ринку". От, мабуть, і все. <p> І безліч темних закутків, широчезних дерев, стовпів, стін, одним словом, "помітити" треба все.<p> Безглуздо якось виходить. <p> Хочеться жити у красивому й ошатному місті, в будинках якого б не писали у ліфтах, що це ліфт, а не туалет; від огорож і стін будинків якого у літню спеку не смерділо б відомо чим, а по свіжій парковій траві можна було б безпечно бігати дітям, знаючи, що не підірвешся на чиїйсь "міні". <p> До речі, молодіжні організації Фастова, підтримуючи провідні політичні партії міста в їхній ідеї демонтувати пам'ятник Леніну, виступили з ідеєю створити на площі перед будинком міськради підземну вбиральню. Місце якраз зручне: у відносній близькості і Соборна площа, і парк ім. Гагаріна, і "Вечірній ринок". Переконаний, що і в інших місцях масового скупчення люду теж потрібно планувати і будувати вбиральні. Так, ця інвестиція не буде прибутковою: фастівці не Веспасіан, який заробляв на вбиральнях. Але бізнесмени і влада Фастова повинні розуміти, що без наявності обладнаних (хоча б трохи!) вбиралень у центрі не може йти і мови про реалізацію якихось поважних інвестиційних проектів. <p> Бо жодна серйозна людина не наважиться вести справи із бидлом, яке гидить там, де веселиться.<p> Сподіваюся, фастівці разом і у найближчому майбутньому доведуть, що вони таки справжні люди зі славного та цивілізованого міста!<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/04/14/chto_nasha_zhizn_igr_2332.html Tue, 14 Apr 2009 19:04:43 +0300 Новини Когда мы говорим о трагической стороне футбола, то первые ассоциации возникают с массовыми беспорядками фанатов, гибелью болельщиков, неожиданными смертями на футбольном поле профессиональных футболистов... Вспоминаются кровавый финал кубка чемпионов на "Эйзеле", трагедии "Хиллсборо" и "Лужников", мгновенные остановки сердца Антонио Пуэрты, Марка - Вивьена Фоэ, Миклоша Фехера, Шалвы Апхазавы, роковое столкновение Сергея Перхуна... Но все это случалось далеко, где-то в футболе профи, где футболисты иногда сродни древнеримским гладиаторам, где решаются судьбы больших денег и громкой славы... То, что произошло 11 апреля 2009 года в 15.15 на боярском стадионе "Зенит", повергло в шок всю футбольную Украину, перевернуло наше сознание... Случилась страшная беда с нашим же товарищем, футболистом аматорского коллектива, совсем молодым парнем, у которого впереди могла быть блестящая карьера, чему свидетельством заключенный всего несколько месяцев назад контракт с киевским "Арсеналом"... Это был рядовой матч второго тура чемпионата Киевской области между командами "Зенит" (Боярка) и ФК "Вишневый", примечательный разве что тем, что это было все таки принципиальное сражение в силу некоторых обстоятельств, связанных с переходами в межсезонье нескольких игроков боярской команды во главе с тренером Ю.Мыколаенко в стан своего нынешнего соперника. Ну и конечно еще один фактор - дерби между соседями, впервые на обласном уровне... Может быть поэтому игроки обеих команд настраивались на игру по особому, а тренера призывали своих подопечных отдать на поле все силы... Тогда еще никто и представить не мог, что этой игре не суждено завершиться... <p> <p><i>11.04.2009. Боярка, запасное поле стадиона "Зенит". 2 тур первенства Киевской области. Плюс 15, солнечно.</i><p> <p><b>Арбитры:</b> А.Могилко (Фастов), В.Щекотурин (Бровары), Н.Балакин (Киев)<p> <p><b>"Зенит"(Боярка)</b>: 1. Д.Новиков (капитан) 2. М.Куба 9. С.Полусмак 10. Д.Мазурец 7. И.Компанец 4. А.Самоход 15. Я.Драч 3. А.Корецкий 14. А.Шейко 19. Н.Невмержицкий 15. Р.Фархадов <p>Запас: 12. В.Бивол 11. В.Моргун 18. Т.Ахметов 15. С.Царьков 20. В.Артемьев <p>Президент клуба - А.Плаксицкий<p>Главный тренер - В.Наумчук<p> <p><b>"Вишневый"</b>: 77. А.Гаврыш 2. Е.Бусенко 13. А.Леонтиев 3. Р.Городов 6. И.Невмержицкий 8. Р.Рябченко 19. С.Погорелов 14. В.Емельянов 7. Н.Шорников 15. А.Кравчук 11. З.Башняк <p>Запас: 81. Ю.Балышев 10. Д.Попадюха 5. Р.Кривенко 9. А.Барабаш 4. А.Юхименко 17. М.Пушик 16. В.Генсицкий. <p>Президент клуба - В.Душко<p>Главный тренер - Ю.Мыколаенко. <p> <p>На 15-й минуте матча при счете 0:0 случилось роковое стечение обстоятельств, вылившееся в страшную трагедию... Нападающий гостей Виталий Емельянов, воспитанник школы киевского "Арсенала", известный в районе по прошлогодним выступлениям в составе "Нивы" (Бузова), перепрыгивая через бросившегося ему в ноги вратаря хозяев Дениса Новикова, завладевшего мячом, нанес голкиперу удар коленом в голову, впоследствии оказавшийся смертельным... <p>Я не знаю, можно ли было избежать этого трагического стыка, но призываю всех наших футболистов беречь друг друга... Помнить, что футбол - это всего лишь игра, которая должна приносить радость, а не смерть... Игра тут же была остановлена. Денис потерял сознание, и несмотря на все усилия клубного врача "Зенита" и бригады "Скорой помощи" оставался в коме... Все, чего смогли добиться медики, это слабое прощупывание пульса вратаря... <p>По дороге в реанимационное отделение Боярской обласной детской больницы Денис Новиков скончался... <p>Этот парень, которого все в Боярке называли "Рыжим" из-за цвета его волос, был настоящим вратарем без страха и упрека, капитаном и лидером своих младших товарищей по команде, очень талантливым футболистом, которому специалисты прочили большое будущее... Родом он из Фастова, был единственным сыном у своих родителей... Нельзя даже представить, какое страшное горе пришло в эту семью... Вся фубольная Киевщина приносит свои соболезнования всем, кто лично знал Дениса... Но любые слова тут неуместны... <p>Я был на стадионе, когда Андрей Плаксицкий привез трагическое известие о смерти голкипера... Все это время, пока их товарища пытались спасти медики, вся команда, убитая горем, находилась на бровке... Я никому не пожелаю видеть, как плачут мужчины... Не знаю, сможет ли оправиться эта команда от такого удара, услышим ли мы еще о боярском "Зените"... <p><b>Юрий Зорник, председатель боярской городской федерации футбола</b>: "Я совсем недавно видел, как ребята "Зенита" после тренировки шли пешком на свою базу, усталые, невеселые, тащили свои баулы... то всегда на автобусе их возят, а тут пешком... почему то промелькнуло у меня нехорошее предчуствие, что команду ждут тяжелые времена... это страшный удар по всему боярскому футболу... шок... вечная память Денису..."<p><b>Валерий Чалый, председатель КСРФФ</b>: "Я шокирован тем, что произошло... Этого не должно было случиться... я даже представить себе не могу, какое горе пришло в дом родителей Дениса... Все матчи нашего районного кубка будут начинаться минутой молчания в его память... Сегодня наша делегация будет на похоронах Дениса в Фастове, и наше футбольное братство чем сможет, тем поможет семье вратаря..."<p><b>Александр Могилко, арбитр матча</b>: " Это был игровой момент, и нельзя было даже представить, к чему он может привести... Все случилось очень быстро, и предотвратить столкновение было очень трудно... Денис, сыграл по правилам, мужественно бросившись в ноги игроку атаки... я сразу увидел, что травма очень серьезная... Вратарь вроде бы уже привстал после рокового удара, но затем упал и потерял сознание... у меня просто нет слов..."<p><b>Александр Андрющенко, майор милиции, участковый инспектор г.Боярка</b>: "Такое в моей практике случилось впервые... я мог ожидать от футбольного матча чего угодно, но только не смерти на футбольном поле молодого парня - игрока команды... Будут проведены все оперативно-следственные действия по факту случившегося... расследованием этого трагического случая будет заниматься районная прокуратура..."<p><b>Артем Франков, редактор еженедельника "Футбол"</b>: "От лица всей журналистской команды примите глубокие соболезнования... мы скорбим по молодому талантливому парню... смерть никогда не бывает справедливой по отношению к таким юным ребятам... Как тут не вспомнить, что такой же роковой случай чуть не унес жизнь голкипера "Челси" Петера Чеха, но его смогли спасти в первую очередь благодаря современному реанимационному оснащению бригады неотложки... уверен, если бы наша медицина была на таком же уровне, Дениса можно бы было спасти..."<p><b>Тарас Добривский, мер Боярки:</b> " В голове не укладывается, как такое могло случиться у нас в Боярке, на футбольном поле... я много лет играю в футбол на аматорском уровне, но никогда таких трагических инцидентов у нас не было... я выражаю свою глубокую скорбь команде "Зенит", родным и близким Дениса... Вечная ему память..."<p>Свои соболезнования выразили также Александр Тютюн и Валерий Валерко - официальные лица КОФФ, Ярослав Сирота - президент ПФЛ, Стефан Решко, Владимир Мунтян, Валентин Белькевич, Сергей Коновалов, Олег Саленко и многие другие люди футбола... <p>Похороны Дениса Новикова состоятся сегодня в 13.00 в Фастове... Вечная память тебе, голкипер... http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/04/13/selo_bazarne__2274.html Mon, 13 Apr 2009 14:57:21 +0300 Новини Сьогоднішня фінансова й економічна криза стала найбільшою проблемою для влади на всіх рівнях, для кожної людини, кожної сім’ї. Крім того, вона є головною темою не лише суспільно-політичних телепередач і газетних статей, а й змістом розмов між дорослими і між дітьми вдома, на вулиці, в установах і на базарах. Про курс долара говорять навіть у дитячому садку. Не будемо зараз аналізувати становище різних суспільних шарів і прошарків – взявши за основу територіальний принцип висвітлення питання, відвідаємо село N Фастівського району.<p>– Як виживаєте в умовах кризи?– звертаємось до немолодого чоловіка.<p>– Якої кризи?<p>– Хіба не чули, дорожнеча на всі товари, долар підскочив? Та й по телевізору тільки про неї й говорять.<p>– Мені до цього діла нема.<p>– А пенсії вам на прожиття вистачає? Адже продукти подорожчали, одяг, побутові прилади та й все інше…<p>– Пенсії вистачає. Я за неї купую хліб, сіль, мило, сірники, цукор. Оплачую газ, електроенергію. Усе решта в мене є: картопля, буряки, морква, огірки в діжці, варення до молока, консервовані вишні, сливи (дружина, спасибі їй, вчасно подбала). Корівка не підводить – маємо сир, масло, сметану. Кури яйця несуть. Добре живемо, трудимось на своєму господарстві і всім бажаємо. Одягу, меблів не купую – на мій вік вистачить і того, що раніше надбав. Головне, щоб здоров’я не підвело, а коли людина здорова, то що для неї гроші – так, дим. Про кризу, звичайно, я чув, та, мабуть, з нею більше пов’язано даремного галасу та політичних спекуляцій. Замість того, щоб у владі всі разом думали, як побороти цю прикрість, то починають звинувачувати один одного, причому ті, що найбільше кричать, нічого не роблять і нічого конкретного не пропонують.<p>Невибагливі й загартовані сільські пенсіонери можуть дозволити собі й далі жити аскетичним способом, як звикли вони ще в радянські часи, коли розкіш вважалась аморальною, а прагнення достатку – ворожим буржуазним проявом. Вони навчились на всьому заощаджувати, приберігати копійку на чорний день, бо якщо їм справді на все вистачає грошей, то як тоді пояснити той факт, що у дні, коли рейсовий автобус безкоштовно везе пенсіонерів до Фастова й назад, він просто стогне від перевантаження, всередині тіснява неймовірна, а на роботу цими рейсами ніхто й не намагається потрапити.<p>У сім’ях з дітьми ситуація набагато складніша. Видатки сімейних бюджетів зросли вдвічі, а то й більше, а прибутки – добре, якщо не зменшились, адже батьки втрачають роботу, у селі зайнятися нічим. Найголовніша сфера застосування робочої сили – земля – від селян відібрана прямо чи опосередковано (через договори оренди). Влаштуватися на роботу в сільськогосподарському товаристві чи агрофірмі неможливо – постійні працівники там не потрібні, використовується невелика кількість найманих сезонних робітників (більшість процесів механізовані). Що ж залишилося тим, хто втратив роботу в зв’язку з кризовими явищами?<p>Селяни знаходять один вихід – на базар, де можна продати здобуте, вирощене, зароблене надзвичайно тяжкою, нецивілізованою працею.<p>Шановні читачі-покупці, ті, хто купує сільськогосподарську продукцію, ви ніколи не намагались не просто купити щось якнайвигідніше, якнайдешевше, а подивитись уважно на цих продавців? Не на збувачів-перекупників ковбаси і курячих стегенець, а на виробника? Які почуття викликають у вас десятки простягнутих рук з пакетиками сиру в них і пляшками молока, коли підземним переходом добираєтесь до базару Завокзалля? <p>Відкладемо звинувачення на адресу правоохоронних органів, які допускають торгівлю продуктами харчування у недозволеному місці, до наступних публікацій в газеті. Спробуємо з’ясувати, що примушує охайних господинь продавати (а інших – купувати) молочні продукти, птицю, яйця в антисанітарних умовах, де не захищені ніякими законами чи рішеннями ні права покупців, ні продавців. Відповідь проста і жахлива – злидні. Люди мусять економити навіть на оплаті торговельного місця на території ринку і лабораторного аналізу продукції.<p>А ціни! Тут вражає не дорожнеча, а дешевизна! Літр молока продають по 4 гривні, за кілограм картоплі просять 1.50 грн. (така ціна тримається щонайменше 5 років). Яблука дешевші, ніж будь-коли – 4-5 грн. за кілограм. У магазині все у два-три рази дорожче, і там є умови для зберігання продукції – селянці ж треба все якнайшвидше продати – ще й тому зупиняється в підземці з надією, що тут це вдасться зробити: потоком люд тече – комусь знадобиться дешевший сир та сметана.<p>Приїжджають торгувати до Фастова селяни з Житомирщини – там купівельна спроможність населення нижча, а худоби в людей більше, бо ще вищий відсоток безробіття. Цей факт порушує баланс між пропозицією і попитом – до кінця дня ціна на молочні продукти падає вдвічі, а то й взагалі продавці віддають привезене за безцінь.<p>Молода жінка складає усе в кошик:<p>– Сьогодні погана торгівля: половину всього повезу назад додому. Доведеться вершками, що так нелегко дістаються, свиней годувати. <p>– Грошей хоч трохи вторгували? – нескромно цікавимось.<p>– 60 гривень, – зітхає жінка. – Та що за них купиш? А це заробіток усієї сім’ї за два дні: годували корову, вивозили гній, доїли, робили сир, збирали сметану, перемивали відра-банки – старались. Влітку не знали відпочинку ні ми, ні діти наші – корми заготовляли. <p>– То, може, хоч свинину пощастить добре продати? <p>– Поросят живцем продаємо перекупникам. Можна було б і м’ясом, та незвична це для нас справа – клопоту багато, затрат, та й заколоти порося, підготувати так, щоб м’ясо мало товарний вигляд, не всякий зможе.<p>Ось так. Тільки ожило село за останні два-три роки, прибралося в нові паркани, подекуди й будівлі почали зводитись, люди повеселішали – стали заможнішими: автомобілі по дворах заблищали дзеркальними боками, – як знову раптом все стало недоступним: і одяг пристойний, і техніка, і їжа. Підприємці теж руками розводять – малий бізнес став невигідним.<p>Терпить село. Не вперше. Що ж робити? Може, знову на Майдан? Майдани, кажуть селяни, зараз не на часі. Працювати треба. І працюють.<p>Оксана СІДЬКО http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/04/10/platni_medichni_posl_2250.html Fri, 10 Apr 2009 18:05:43 +0300 Новини <i>У Фастові поширюються чутки, що найближчим часом місцева влада збирається впроваджувати платні медичні послуги у районній лікарні. Але, як виявилося йдеться не про обов'язкову плату за медобслуговування, а про альтернативний платний варіант його отримання.</i> Серед самих фастівських лікарів ставлення до комерціалізації районної медицини неоднозначне. Зокрема, через розбіжності у поглядах на це питання у листопаді минулого року виник конфлікт, в результаті якого голова держадміністрації Фастівського району <b>Володимир Хрищанюк</b> звільнив з посади головного лікаря районної лікарні <b>Валентина Чигирина</b>. На його місце була призначена <b>Ольга Новіцька</b>. <p>Обидва лікарі розповіли нашому виданню про ситуацію з платними послугами у районній лікарні. <p><i>- Пане Валентине, чи відповідає дійсності інформація, що вас було звільнено з посади, зокрема, й через ваше ставлення до впровадження платних медпослуг?</i><p>- Почнемо з того, що голова держадміністрації не мав жодного права мене звільняти. Лікарня формально перебуває у комунальній власності райради. До чого тут держадміністрація? Чому її голова перебирає на себе функції керівника охороною здоров'я в районі?<p>Конфлікт виник через фінансові питання, зокрема з приводу суми, яку лікарня повинна отримати за платне медобслуговування. Я доводив, що не можна платні послуги збільшувати до безкінечності, а він - навпаки. <p>Ми були готові розширити ці послуги, але в рамках, що регулюються нормативними актами - наказами міністерства. В той час як голова райдержадміністрації пропонував брати гроші за все.<p>Взагалі ж я був піонером запровадження платних послуг в області. У нас в лікарні було створене окреме платне відділення, касу, фінвідділ, щоб все було прозоро. Але це не було лікувальне відділення, а виключно послуги, за які дозволено брати гроші - зубопротезування, деякі види масажу, проходження різних медоглядів для отримання довідок тощо. <p>Лікувальний же процес туди не входив, і ми не мали права, бо є стаття 49 Конституції: «У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно».<p>2007 року це відділення заробило 670 тисяч. Але 2008 року нам поставили завдання - заробити 2,571 млн. У 4 рази більше! <p><i>- А за рахунок чого ви мали заробити таку суму?</i><p>- За рахунок розширення переліку платних послуг, підвищення тарифів, здачі в оренду приміщень лікарні.<p>У свою чергу, <b>Ольга Новіцька</b> підтверджує, що найближчим часом у лікарні будуть запроваджені платні медичні послуги: <p>- Видано наказ по лікарні про затвердження переліку платних послуг для населення, але виключно згідно з переліком, вказаним у постановах Кабміну і МОЗ. Зроблена калькуляція і подана на розгляд районного фінуправління при райдержадміністрації. Чекаємо найближчим часом затвердження.<p>У наказі згадано, що обов'язково забезпечується надання безоплатної медичної допомоги всім верствам населення в межах бюджетного фінансування. Звичайно ж, повністю безкоштовною лишається невідкладна медична допомога. Амбулаторна і клінічна допомога у нас теж іде як безкоштовна, але в межах бюджетного фінансування. <p><i>- Що це означає фактично?</i><p>- Це означає, що базовий рівень медичної допомоги і обстеження, необхідність яких визначає лікар, людина отримує безкоштовно.<p>Але якщо людина сама захотіла пройти обстеження або вона не хоче чекати черги, то вона може зробити це за гроші. В якості послуг різниці немає. Це ж ті самі лікарі надають допомогу - чи вона платна, чи вона безоплатна.<p>Треба визнати, що в лікарнях все одно ходять потоки грошей, і значні потоки. Якщо мені терміново треба до лікаря, я знайду, кому заплатити, щоб зробити це швидше. То чому це не зробити офіційно, чому не брати з людей гроші й використовувати їх на розвиток лікарні, чому не зробити ці потоки прозорими?<p><b>Висновки</b><p>Як бачимо, платні послуги у фастівській районній лікарні справді вводитимуть. Але лише як альтернативний варіант для тих, хто хоче отримати їх швидше, або для тих, хто хоче додаткового, не призначеного лікарем обстеження. <p>У той же час виникає питання: якщо одні й ті самі медики будуть одночасно надавати і платні, і безкоштовні послуги, чи не будуть вони більше зацікавлені в першому варіанті? <p>Наступне питання: чому держадміністрація втручається в питання районної медицини і ризикує коштами, вкрай необхідними лікарні? <p>Ми пропонуємо нашим читачам повідомляти редакцію як про позитивні, так і про негативні наслідки запровадження платних медичних послуг у лікарняних закладах. Найбільш резонансні випадки обіцяємо висвітлювати на сторінках «Київщини», а також на сайті нашого видання. http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/04/06/vid_ekologii_dovkill_2120.html Mon, 06 Apr 2009 16:23:38 +0300 Новини Фастівська сьома школа тепер є осередком екологічної освіти та виховання усіх школярів міста. Саме тут обладнано екологічний клас-музей, створення якого було передбачено відповідною міською програмою. Подібного цьому класу немає якщо не у всій Україні, то в Київській області – точно. У ньому представлено не лише наукові матеріали, що розповідають про екологічні проблеми на рівні планети, держави та нашого міста і шляхи їх вирішення, а ще й комп’ютерні копії картин відомих художників, підібрані за основними напрямками природного середовища – вода, повітря, земля, зелені насадження. Бо важлива не тільки екологія довкілля, а й (і, можливо, насамперед!) екологія душі – переконана автор ідеї створення класу-музею, спеціаліст міського відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та екології Людмила Ясінська. Вона, до того ж, є ще й членом товариства жінок Фастова, яке саме екологію душі ставить на перший план у духовному розвитку людини і яке радо долучилося до розширення самого поняття “екологічне виховання школярів”.<p>І презентацію стендів з науковими матеріалами, і розповіді про художників-пейзажистів та їхні полотна було довірено ученицям сьомої школи. Першу екскурсію в класі-музеї вони провели для почесних гостей. На урочисте його відкриття було запрошено і учасників проекту, і представників обласних екологічних структур, і, звісно ж, керівництво міста та спонсорів – адже клас створювався не тільки за рахунок коштів міського фонду навколишнього середовища, а й за фінансової підтримки доброчинців. На прохання посприяти у новій і, без сумніву, корисній справі відгукнулося дев’ятнадцять фастівських підприємств та підприємців. Усі вони почули щирі слова подяки і отримали пам’ятні подарунки.<p>Пам’ятною буде вже й сама участь у відкритті екологічного класу музеї у Фастівській ЗОШ №7 для помічника-радника голови постійної комісії Київської обласної ради з питань екології Олександра Кучеренка. Екологічними проблемами він займається багато років, є навіть автором кількох десятків постанов Кабміну, тож із повним на те правом може стверджувати, що запроваджений у Фастові напрямок роботи в екологічному вихованні учнівської молоді – перспективний. Олександр Кучеренко був настільки вражений побаченим, що пообіцяв працювати над тим, аби цей фастівський досвід поширився по всій Київщині. На його думку, в навчальних закладах взагалі треба ввести новий предмет – “екологія душі”, і зробити його головним. Бо саме від того, що у людських душах, залежить не тільки здоров’я нації, а й здоров’я природи. Якщо діти змалечку навчаться бачити й розуміти її красу так, як бачили і розуміли її класики, то згодом, коли ці діти виростуть, екологічних проблем поменшає.<p>Пройнятися величчю мистецтва і перейнятися проблемами екології зможуть у класі музеї сьомої школи учні всіх фастівських шкіл, бо цей клас – для всіх. Так само всі охочі матимуть можливість спробувати себе у ролі екскурсовода. Людмила Ясінська саме так і бачить майбутню діяльність: вона навчає зацікавлених у цьому школярів, а вони проводять екскурсії для учнів своїх шкіл.<p>Відвідини класу музею продовжуються. Нещодавно тут побували вчителі біології, працівники міського управління освіти та представники учнівського самоврядування. Ця екскурсія також була презентаційною. Тепер – час для буденної роботи. Втім, навряд чи шлях від екології довкілля до екології душі можна назвати буденним, адже плекання в юних душах усвідомлення того, що світ – прекрасний, і вберегти його таким не тільки для себе, а й для наступних поколінь є обов’язком покоління нинішнього, вже саме по собі є святом.<p>Людмила Урлапова http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/03/30/uchnivs_ke_samovrjad_1972.html Mon, 30 Mar 2009 16:07:53 +0300 Новини Багато наших співвітчизників ще добре пам’ятають радянську школу, в якій велику роль відігравали піонерська й комсомольська організації. Вони були головними й єдиними формами об’єднань дітей і юнацтва у всій країні. Альтернатива не допускалась. Не будемо сьогодні аналізувати пропаговану таким способом ідеологію, відкинемо й культивований шаблонний фанатизм відданості організації, діяльність якої піддавати сумніву нікому й в голову не приходило. <p> Психологічний вплив на дитячу свідомість і вразливу душу підсилювався яскравою атрибутикою: прапор, горн, барабан, галстук на шиї, салют, значок, форма одягу – усе підкреслювало значимість ролі цих утворень, незаперечність правильної їх суті й стратегії. Можливо, з позиції сьогоднішнього дня деяка бутафорія нам здасться зайвою. А якщо подивитися на неї як на своєрідну гру, в якій кожна дитина була переконана у величезній значимості її життя і її справ? Згадаймо ми, дорослі, з якою серйозністю складали плани роботи, проводили піонерські чи комсомольські збори, з яким трепетом і відчуттям причетності до великих звершень читали Сосюрине: “Я – комсомолець! Стріляй!”<p>Найголовніше і найкраще, що ми винесли з цього минулого – це почуття колективізму, переваги громадського над особистим, з чого й починається патріотизм: з відчуття відповідальності перед колективом, відповідальності за себе і за весь колектив. Егоїзм не просто засуджувався – він категорично відкидався.<p>Ностальгія за минулим з’являється, коли тяжіє невдоволення сучасним. Від старого ми відірвалися, а нової досконалої форми організації, яка дала б можливість найбільш повною мірою реалізувати бажання дітей самовиразитися, ще не знайшли. Але потреба в створенні дитячих колективів, які б об’єднувалися навколо справжньої мети, не зникла зі зміною державного устрою. Єдино правильного рішення тут, звичайно, бути не може – це вже обмежувало б самостійність, творчість. До радянського минулого повертатися не хочемо. Сьогодні кожна школа обирає свій шлях.<p>Втрата новим поколінням найважливіших моральних цінностей тому й відбувається, що молодь не згуртована для здійснення високої мети – формування нового високоорганізованого, розвиненого суспільства з високим рівнем життя, глибокими духовними запитами, стійкою загальнолюдською мораллю. Дорослі мусять допомогти молоді взяти на себе відповідальність за своє майбутнє і за майбутнє своєї країни. Ініціативні й активні діти не раз заявляли про те, що вони хочуть впливати на організацію навчального процесу в школах, на вирішення життєво важливих питань у своєму селі, місті, на вулиці – і це повинна бути не гра чи забавка, а реальні корисні справи.<p>Ось як розуміє головні цілі учнівського самоврядування одинадцятикласник Борівської ЗОШ І-ІІІ ст. Ярослав Кузьменко, про що він написав до газети:<p>1. Зробити навчальний процес більш цікавим, насиченим.<p>2. Підвищити рівень активності учнів школи.<p>3. Налагодити систему ознайомлення школярів з діяльністю школи, гуртків, секцій. Залучати більшу кількість учнів до участі в конкурсах, олімпіадах, різних святах.<p>4. Знайомити учнів з їхніми правами та обов’язками.<p>5. Виховувати найкращі моральні якості. Залучати до здорового способу життя.<p>6. Підвищувати рівень навчання.<p>7. Надавати всебічну допомогу людям з особливими потребами, ветеранам війни, малозабезпеченим родинам, дітям-сиротам.<p>8. Оберігати довкілля.<p>Серйозно попрацювавши, Ярослав запропонував і конкретний шлях, спосіб, принципи організації шкільного самоврядування. Він визначив структуру самоврядних органів, окреслив їхні повноваження та завдання. <p>Нещодавно у Фастівському районі був проведений семінар “Співпраця у реалізації програм та проектів діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді Фастівщини”.<p>Учасниками семінару були заступник голови районної адміністрації Ю.В.Волков, заступник голови районної ради П.Ф.Хоменко, начальники відділів, головні спеціалісти, директори загальноосвітніх навчальних закладів, голови батьківських комітетів, голови учнівського самоврядування, спеціалісти відділу освіти.<p>У 2006 році було створено Районну асоціацію дитячих організацій Фастівщини, до складу якої входять дитячі організації всіх шкіл району. У межах цієї структури діти мають можливість виявляти та обговорювати найважливіші дитячі проблеми і спільно знаходити шляхи їх вирішення. Але така діяльність неможлива без підтримки дорослих: педагогів, методистів, батьків, керівників владних структур та громадських організацій. Виступаючи перед присутніми, координатор цієї асоціації Л.Г.Петльова зазначила, що про реальне самоврядування можна говорити тоді, коли воно забезпечене коректним керівництвом дорослих, що проявляється на принципі співпраці. Тому питання партнерства має бути пріоритетним у стратегічному плануванні органів самоврядування. Допомога чи підтримка партнерів може бути різною: консультаційна, інформаційна, методична, моральна, матеріальна, технічна, фінансова.<p>Запрошені гості і господарі заходу у виступах активно пропонували підтримку дітям у реалізації їхніх намірів і планів, радили, консультували. Керівники відділів адміністрації розповідали про свою роботу, вказували на можливі напрямки партнерських стосунків. Діти ставили запитання хоч і не дуже активно, зате зацікавлено, відчувались у цих зверненнях і довіра до старших, і готовність до активної роботи й співпраці, і відповідальність за покладену на них місію представляти свій дитячий колектив.<p>Поле діяльності для дитячих організацій величезне: вирішення екологічних проблем, пропаганда здорового способу життя, залучення творчо обдарованої молоді до різних конкурсів, профорієнтаційна діяльність, навчально-пізнавальна робота (участь у гуртках, наукові та краєзнавчі дослідження), громадянське виховання, захист прав дітей, волонтерська діяльність, висвітлення роботи в засобах масової інформації, випуск газет, бюлетенів...<p>Заступник голови Фастівської районної ради П.Ф.Хоменко висловив думку про те, що ланцюжок “школа – дитина – сім’я” має бути безперервним – це запорука успіху виховання, і основою всього розумного життя людини мусить бути праця і позитивна її мотивація, за якою на першому місці стоїть суспільна потреба і моральне задоволення від зробленого, а потім – матеріальна вигода. А органи учнівського самоврядування повинні готувати молодь до цього. Петро Франкович підтримав ініціативу представників учнівської молоді щодо участі дітей у роботі пленарних засідань районної ради.<p>Ю.В.Волков, заступник голови райдержадміністрації, привітав учасників семінару і наголосив на значенні подібних заходів у налагодженні співпраці між дитячими органами самоврядування та місцевою владою.<p>Найголовнішим результатом роботи семінару стало підписання угоди про співпрацю у реалізації проекту “Самоврядування дітей, молоді, педагогічної та батьківської громадськості” між начальником відділу освіти Фастівської районної державної адміністрації Іваном Дмитровичем Недогибченком, головою Фастівської районної асоціації батьківської громадськості Оленою Віталіївною Онищук та головою районної асоціації дитячих організацій Фастівщини Тетяною Михайлівною Кобзенко.<p>Відповідно до угоди співпраця буде здійснюватися на засадах добровільності, демократизму, співробітництва, партнерства, взаємодовіри, взаємоповаги.<p>Після офіційного закриття семінару його учасники не спішили розходитись, їм було про що поговорити – а це добрий знак усвідомлення значимості заходу і бажання здійснювати задумане.<p>Оксана СІДЬКО http://vartainfo.com.ua/gazeta/fastiv/article/2009/03/23/juridichne_volonters_1820.html Mon, 23 Mar 2009 17:09:05 +0300 Новини Питання знання своїх прав і, відповідно, чинного законодавства є як ніколи актуальним сьогодні. Щодня ми піддаємося впливу хамства у магазинах, шахрайства в органах державної влади, тиску банків і т.д. До кого звернутись? Можна до адвокатів, але де взяти на них гроші? А за «просто так» ніхто не хоче допомагати. Альтруїсти-правозахисники зараз є дефіцитом. На терені Київщини функціонує фактично одна-єдина команда однодумців правозахисників, яка об’єдналась і створила <b>ПРАВОЗАХИСНУ ГРУПУ КИЇВЩИНИ</b>. Очолює групу юристів <b><i>ЮРІЙ ГРИГОРОВИЧ КРАВЕЦЬ</b></i>. <B>Юріє Григоровичу, коли і як з’явилась думка просто так допомагати людям?</B><p>З'явилась така думка дуже давно, а от втілювати її у життя почали 5 років тому. На зламі часів (у 2003 році) потрібно було вибирати: сидіти і чекати поки все само собою станеться або брати ініціативу у свої руки і працювати. Маючи фах політолога-правознавця і море енергії, я почав діяти.<p><b>Що саме ви маєте на увазі під словом діяти?</b><p>Наближались президентські вибори і, відповідно, мій вибір на той час був – Ющенко В.А. Очолював два виборчих штаби – Броварський міський і районний. Пізніше став довіреною особою по всьому округу №98. Відповідно, допомога людям стала моїм основним заняттям. Після виборів пропрацював трохи менше року в Броварській районній адміністрації – заступником голови. Намагався на своєму місці створити всі умови для ефективної роботи працівників РДА і, звичайно, захистити права жителів Броварського району.<p>Не змирився з хамством і злодійськими замашками Діденка і пішов за власним бажанням. <p>Захист прав громад став самоціллю.<p><b>Наскільки я зрозуміла, фахівці ПГК (Правозахисна Група Київщини) працюють по всій області?</b><p>Ми намагаємося. Проблеми існують у всіх регіонах. По мірі звернень наша команда виїжджає в той чи інший район чи місто. За останні роки вдалося допомогти понад 3000 громадянам. І це без перебільшення. А якщо враховувати те, що в багатьох випадках наша команда допомогла зняти зі своїх посад злодіїв і шахраїв, то від цього виграли цілі села. У випадку з головою Броварської РДА Діденком – виграв цілий район. Близько 70% матеріалів зібраних нами зараз використовується у справі. Це результат 3 річної боротьби. Безпосередньо зараз, працюємо по Вишневому, Боярці, Обухову. Звернення від людей надходять з більшості районів області і навіть з Києва.<p><b>З якими проблемами найчастіше доводиться стикатись?</b><p>Дуже багато зловживань у земельній і соціальній галузі. Земля шаленими темпами крадеться тисячами гектарами, а райони, міста і села від цього не мають нічого. Мільярди гривень осідають у кишенях владних ділків. Багато питань виникає у зв’язку з перевищенням або невиконанням своїх службових обов’язків з боку посадовців. Останнім часом багато звертається постраждалих від будівельних афер. Звичайно, ми не відмовляємо людям і у простих речах, на зразок складення скарги, залагодження шлюбних конфліктів в юридичній площині і т.д. До речі, допомога у такому тонкому питанні, як шлюб, може врятувати психіку дитини. А це є дуже важливим для нас. <p><b>Скільки юристів зараз працює у вашій Групі?</b><p>Зараз працює 12 фахових юристів. <p><b>Справляєтесь?</b><p>Знаєте, рук і голів не вистачає. Звернень все більшає. <i>На жаль, юридичне волонтерство нині не в пошані</i>. Звичайно, простіше помахати прапором, крикнути декілька простих гасел, зробити вигляд, що переймаєшся проблемами людей, а потім хапнути свій шмат грошей за мовчання і зникнути. Так працює частина, так званих, правозахисників. Але працювати щоденно і методично майже ніхто не хоче. Ми завжди раді нових членам нашої команди. Це справжні патріоти. <p>Дуже допомагають нам наші прихильники, яких по області досить таки багато. За це їм велика подяка. <p><b>Якщо всі працюють безкоштовно, то за що ви існуєте?</b><p>Кожен з нас, крім нашої правозахисної діяльності, заробляє гроші. Всі по різному. Хто юридичним ремеслом, а хто й ні. <p><b>Юріє Григоровичу, знаю, що ви практикуєте доводити справи до кінця. Крім судів, у разі потреби, піднімаєте людей на акції протестів. Зараз плануєте якісь радикальні заходи?</b><p>Ви правильно сказали, у разі потреби. Тобто, протест - це захід, який використовується тільки у крайньому разі. Коли судові інстанції або вищі державні органи влади не реагують на крик відчаю людей. Тоді, для привернення уваги громадськості нам доводиться піднімати людей. Досвіду і у цій царині вистачає. <p>Зараз нічого такого не плануємо. Єдине над чим працюємо – це проведення виїзних прийомів у селах Київської області. Плануємо почати у другій половині квітня і проводити прийоми до липня. Щотижня - 2 села в одному районі.<p><b>Якщо не секрет, у яких саме районах відбудуться ці заходи?</b><p>Не секрет. Броварський, Києво-Святошинський, Васильківський, Вишгородський, Бородянський, Бориспільський, Переяслав-Хмельницький, Баришівський, Обухівський, Васильківський, Білоцерківський, Фастівський. 12 тижнів - 12 районів, 24 села. У разі, якщо з інших районів ми почуємо сигнал SOS, то виїдемо і туди. <p>Люди в селах дуже потребують кваліфікованої юридичної допомоги. При чому набагато більше ніж у містах. <p><b>Що б ви хотіли сказати нашим читачам?</b><p>Не так сказати, як закликати допомагати людям, не чекаючи віддачі. Якщо у вас є час і бажання, підключайтесь. Неважливо, чи маєте ви юридичну освіту, нічия допомога не буде зайвою. Телефонуйте -<b> 8-067-406-95-98</b><p><b>І останнє питання. Ваша діяльність завжди, як кажуть, на грані фолу. Маю на увазі, що незадоволених вами шахраїв вистачає. Не боїтесь за свою безпеку?</b><p>Немає коли боятись. Багато роботи.<p><b>Дякую за плідну розмову.</b><p><i>Розмову вела<b> Наталка Бурмас </i></b><p>