Вишгородська Варта

Відбувся табір вишгородських пластунів "Бути чи не бути?"

Сіріють намети. Вже за обрієм сходить сонце. Так не хочеться вставати, але свист бунчужного змушує швидко піднятися, вдягнутись і вибігти в лаву. І хто придумав ці ранки і ці свищики, що не дають поніжитись в теплому рідненькому спальному мішку…

Ще мить - і ти вже біжиш по ранковій росі, твої очі нарешті остаточно розплющуються, оглядаєшся довкола і помічаєш неповторну красу кожного ранку. Сонце ніжно світить тобі в обличчя, примушуючи примружитись і посміхнутись. Дихається навіть зранку якось інакше, хочеться чим більше повітря набрати в легені, щоб до вечора дихати лише ранковим. Вуха наповнюються щебетом птахів, які зичать тобі доброго ранку, шелестом листя дерев. Запах ранкового сонця переплітається із ароматом малини, чорниць, суниць, що ростуть неподалік, присмаком вогню, на якому вже закипає наш сніданок. Доброго ранку, День пластового табору!

Є безліч незмінних елементів романтики пластових таборів, які після довгої зими зринають в пам'яті, змушують відкласти в бік усі свої справи, спакувати наплічник і гайнути на два тижні, щоб вкотре це пережити таборові пригоди.

Кожен табір, скільки б ти їх не перетаборував, дивує своєю і традиційністю і неповторністю водночас. Таборовий провід придумує все нові і нові ідеї, теми для таборовиків. Безперечно, й учасники табору наповнюють програму своїми характерами, темпераментами, вподобаннями, що в сукупності і народжує той маленький світ, який називають пластовим табором.

Цього літа Вишгородський станичний табір проходив на Івано-Франківщині. До пластунів долучилися друзі з гуртків міського Центру творчості "Джерело", друзі-пластуни з Дніпродзержинська, а також діти села Красно, біля якого, власне, і таборували вишгородці.

Табір мав назву "Бути чи не бути?". Темою його стало знайомство з різними професіями. Для когось, можливо, це був вибір майбутнього фаху.

Один день таборового життя відводився на ознайомлення з однією професією. За мету табору зовсім не ставилося виховання професіоналів і добрих знавців тої чи іншої справи. Організатори прагнули допомогти дітям краще почути себе, розпізнати свої щирі прагнення, особливості й здібності: до музики, медицини, акторства, архітектури.

Світ професій надто широкий, щоб встигнути протягом двох тижнів показати всі. Важливо було дати зрозуміти учасникам, що у цьому житті кожен має свій дарований Богом шлях, І для того, щоб не згубити його, потрібно слухати своє серце, не боятися жити згідно з його покликом і бути щирим в тому, що робиш.

Практично всі таборові заняття були розраховані на ознайомлення з конкретною професією. Так в день будівельника учасники табору ознайомилися із сучасними напрямками архітектури, а також будували основні таборові споруди. У день фермера діти майстрували гурткові тотеми - городні опудала, а також командами змагалися у вмінні доїти козу, збирати фрукти, вимірювати землю, розпізнавати різні овочі й фрукти.

У день військовика пластунам розповіли про різні війська в історії світу, пізніше була теренова гра, суть якої полягала в змаганні між македонцями і спартанцями. У день медика була гутірка про цікаві факти з теорії та практики медицини, усі могли перевірити якість чищеня зубів спеціальним таємним способом, який знає друг Вирвизуб і взяти участь у тереновому змазі на перевірку здобутих знань і вмінь.

У день спортсмена таборовики перетворилися на справжніх Гераклів і брали участь в Олімпійських іграх. День дизайнера відзначився проведенням конкурсу "Міс і містер табору" під час ватри, до якого дівчата виготовляли костюми, а хлопці займалися стародавнім мистецтвом боді-артом. У цей же день діти виготовляли запрошення для батьків на батьківський день (за дизайнерською розробкою подруги-скаута із Франції Мілен Таверньє, яка також була на таборі) та прослухали гутірку по авіаконструюванню. Був на таборі і день духівника, коли пластуни читали і розтлумачували частини Святого Письма.

На таборі навіть була власноруч зроблена баня, пригоди з якою заслуговують на окремий розділ, але не в цій статті.

Мандрівка на таборі - не менш захоплива й очікувана пригода. І, хоча деколи вона буває досить виснажливою, відчуття гордості за те, що ти зміг витримати, і враження від пережитого залишають втому далеко позаду. Мандрівка на Говерлу вишгородських пластунів випала якраз перед приїздом туди Президента України. По поверненню з мандрівки таборовиків зустрічали друзі смачнющою вечерею і музикою (!!!) на баяні.

Запам'ятався учасникам й похід на чорниці й малину прикарпатським лісом у супроводі лісника. Приємно зазначити, що вдало провести табір допомогли місцева влада (сільська рада), голова лісового господарства та сім'ї тих місцевих дітей, які були на таборі, адже вони допомагали усім, чим могли, - починаючи від виділення місця для проведення табору й свіжих продуктів і закінчуючи кастрюлями й відрами для варіння їжі, які не довелося везти з Вишгорода (хай множаться родинні зв'язки подруги Хмелі!!!).

Два тижні таборових "буднів" лишилися позаду, але попереду чекає не менш насичений пластовий рік, першою подією якого стане День станиці (26 вересня), який поєднається із зустріччю-спогадами про таборове літо з презентаціями для батьків, переглядом фотографій, найекзотичнішим таборовим тортом "Халепа" та веселими пластовими піснями під гітару.

Ярослава Бень,

Аня Корольова, комендант табору

переглядiв: